Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Іліада. Одіссея

400] З милим при грудях дитям, ще зовсім малим немовлятком,

401] Гектора сином коханим, гарненьким, мов зіронька ясна.

402] Гектор Скамандрієм звав свого сина малого, всі інші -

403] Астіанактом: єдиним-бо Трої був захистом Гектор.

404] Мовчки всміхнувся, малого синочка побачивши, батько,

405] А Андромаха підбігла до нього, роняючи сльози,

406] Руку схопила, назвавши на ймення, і так промовляла:

407] «О божевільний! Завзяття загубить тебе! Не жалієш

408] Ти ні дитяти свого, ні мене безталанної, - скоро

409] Стану вдовою я, скоро зженуть тебе з світу ахеї,

410] Разом напавши; отож, якщо тебе втратити маю,

411] Краще зійти мені в землю, ніякої більше не буде

412] Втіхи мені у житті, коли ти осягнеш свою долю.

413] Далі - лиш горе. Немає ні батька, ні матері в мене,

414] Нашого батька старого Ахілл умертвив богорівний,

415] Поруйнувавши ущент кілікіян заселене місто -

416] Фіви високобрамні. Отож він убив Етіона,

417] Зброї ж із нього не зняв: посоромився в серці своєму,

418] Тільки спалив із його обладунком, оздобленим гарно,

419] Й пагорб насипав над ним, ще й в'язів над ним насадили

420] Німфи нагірні, Зевса егідодержавного доньки.

421] Сім було рідних у мене братів у батьківськім домі,

422] І в один день вони разом пішли до оселі Аїда:

423] їх-бо усіх повбивав богосвітлий Ахілл прудконогий

424] В час, як повільних корів вони пасли й овець білорунних.

425] Матір мою, що над Плаком владарила, вкритим лісами,

426] Він аж сюди припровадив із іншою здобиччю разом,

427] Та по часі відпустив, незліченний одержавши викуп, -

428] В домі ж отцевім стрілою убила її Артеміда.

429] Гекторе, все заміняєш ти - батька і матір для мене,

430] Ти ж і за брата мені, і мій чоловік ти прекрасний.

431] Зглянься ж на мене тепер і зостанься тут з нами на вежі,

432] Щоб не лишить сиротою дитя і дружину вдовою.

433] Військо постав при смоковниці дикій, де ворогу легше

434] Вдертись до міста, доступніш на мури високі дістатись.

435] Тричі-бо вже намагалися найхоробріші з ахеїв

436] Під керуванням Еантів обох, богорівних Атрідів,

437] Ідоменея славетного й мужнього сина Тідея.

438] Чи не провісник якийсь їм порадив це богонатхненний,

439] Чи напутило їх власного духу палке поривання».

440] В відповідь Гектор великий сказав тоді шоломосяйний:

441] «Все це й мене непокоїть, дружино. Та сором страшенний

442] Був би мені від троян і троянок у довгім одінні,

443] Як боягузом я став би далеко від бою ховатись.

444] Та не дозволить і дух мій цього, бо давно вже навчився

445] Доблесним бути я завжди та битися в лавах передніх,

446] Батькові свому й собі голосну добуваючи славу.

447] Сам-бо це добре я знаю і серцем своїм, і душею, -

448] День той настане колись, і Троя священна загине,

449] З нею загине й Пріам, і народ списоборця Пріама.

450] Але не так за троян бере мене жаль і турбота,

451] Не за страждання самої Гекаби й Пріама-владики,

452] Не за братів, що стільки хоробрих і славних поляже

453] В порох тоді під ударами збройними воїв ворожих,

454] Скільки за тебе, коли хтось із мідянозбройних ахеїв

455] Слізьми умивану десь поведе й дня свободи позбавить.

456] Будеш для іншої в Аргосі дальньому ткати на кроснах,

457] Будеш їй воду носить з Мессеїди або з Гіпереї

458] Проти бажання - могутня примусить тебе неминучість.

459] Гляне хто-небудь, як ти проливатимеш сльози й промовить:

460] «Гектора то є дружина, що найхоробріший у битвах

461] Був з конеборних троян, як за свій Іліон вони бились».

462] Мовить він так і болю нового завдасть тобі смутком

463] По чоловіку, що міг день неволі тобі одвернути.

464] Краще нехай я умру, хай пагорб землі мене вкриє,

465] Аніж почую твій зойк, як вестимуть тебе до полону!»

466] Мовив це й руки простяг до дитини осяйливий Гектор,

467] Та до грудей годівниці, убраної гарно, припало

468] З криком дитя, збентежене виглядом любого батька,

469] Міддю ясною налякане й гребенем кінської гриви,

470] Що на блискучім шоломі над ним розвівалася грізно.

471] І усміхнулися батько ласкавий і мати поважна.

472] Зняв свій шолом з голови тоді зразу осяйливий Гектор

473] І на землі біля себе поклав обладунок блискучий,

474] Любе на руки узявши дитя, погойдав його трохи

475] Й Зевса та інших богів почав молитовно благати:

Попередня
-= 51 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 6.

Останній коментар

Лана 15.08.2017

Рассказ не очень то и интересный... Но тот кто любит приключения и историю, тому
точно понравиться. Мне и моему классу это задала читать моя любимая учительница
по укр. лит. и что тут сказать. Суть понятна, но запомнить все эти необычные фразы и
имена на первый раз будет сложновато. При том, что это всё должно быть на тесте по
литературе. Ух, надеюсь всё пройдёт гладко...


Хтось 22.07.2017

Вообще непонимаю в чом смысл рассказа?


Софія 10.07.2017

Цей твір я читала ще у шкільні роки, потім у старшому віці, не дуже мені сподобався
він. А зараз, щоб не марнувати часу, заходжу на https://bookinist.com.ua/ читаю
рецензіїї та обираю книгу, а може навіть і купую на томуж сайті.


Додати коментар