Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Іліада. Одіссея

21] Бачачи, вийшов назустріч, - бажав він троянам звитяги.

22] Стрілись обоє вони біля дуба, і перший до неї

23] Мовив тоді владар Аполлон, син могутнього Зевса:

24] «Нащо це, так поспішаючи, доню великого Зевса,

25] Ти із Олімпу зійшла? Що великий твій дух схвилювало?

26] Може, бажаєш на користь данаїв мінливу звитягу

27] Перехилить? До троян же, що гинуть, нема в тебе жалю!

28] Ради послухай моєї - це краще було б набагато.

29] Тож припинім на сьогодні змагання воєнні між ними

30] Й січу шалену. Згодом нехай собі б'ються, аж поки

31] Вщент Іліон рознесуть, якщо вже так вашому серцю

32] Бажано, вічні богині, в руїнах це бачити місто».

33] Відповідаючи, мовила так ясноока Афіна:

34] «Так, дальносяжче, хай буде! З думкою саме такою

35] Я із Олімпу й сама прибула до троян і ахеїв.

36] Та скажи, як ти хочеш війну поміж них припинити?»

37] Мовив тоді владар Аполлон, син могутнього Зевса:

38] «В Гектора, коней впокірника, смілість велику збудімо, -

39] Викличе, може, когось із данайських героїв хоробрих

40] Вийти один на один і в бою позмагатись завзятім.

41] Діткнуті цим за живе в наголінниках мідних ахеї

42] Виставлять мужа самі, щоб із Гектором бився божистим».

43] Мовив він так, і погодилась з ним ясноока Афіна.

44] Син же Пріамів коханий Гелен відчув своїм серцем

45] Волю богів, до якої по спільній прийшли вони згоді.

46] От підійшов він до Гектора й мовив таке йому слово:

47] «Гекторе, сину Пріамів, до Зевса розумом схожий!

48] Ради послухай моєї - тобі ж я доводжуся братом.

49] Хай посідають на землю з троянами разом ахеї,

50] Ти ж тоді найхоробрішого поміж ахеями виклич

51] Вийти один на один і в бою позмагатись завзятім.

52] Ще-бо не суджено вмерти тобі й досягнути кончини, -

53] Голос такий від богів, що живуть споконвіку, почув я».

54] Мовив він так, і з великою радістю вчув його Гектор,

55] Вийшов між військ посередині й стримав фаланги троянські,

56] Спис посередині вткнувши, і всі посідали навколо.

57] Стримав тоді й Агамемнон красивоголінних ахеїв.

58] А ясноока Афіна і сам Аполлон срібнолукий,

59] Яструбів постать прибравши, удвох на високому сіли

60] Дубі всевладного батька, егідодержавного Зевса,

61] І милувались на воїв. Ті посідали рядами,

62] Міддю шоломів, списів і щитів наїжачившись густо.

63] Як від Зефіра, що раптом війнув, набігаючи брижі

64] Моря вкривають гладінь, аж море усе почорніє, -

65] Брижами так під рядами троян і ахеїв рівнина

66] Вся хвилювала. Став Гектор між лавами їх і промовив:

67] «Слухайте, Трої сини і красивоголінні ахеї!

68] Те вам скажу, до чого у грудях мій дух спонукає.

69] Клятви здійснить не дозволив нам високовладний Кроніон,

70] Але, замисливши лихо, призначив нам битись, аж доки

71] Або захищене баштами візьмете наше ви місто,

72] Або самі тут поляжете всі при човнах мореплавних.

73] Наймужніші-бо тут серед вас із мужів всеахейських.

74] В кого із них є у серці бажання зі мною змагатись,

75] Вийде нехай наперед - з богосвітлим Ректором битись.

76] Так говорю я, і Зевс хай буде між нами за свідка.

77] В разі противник здолає мене довголезою міддю,

78] Зброю хай зніме мою й віднесе до човнів крутобоких,

79] Тіло ж додому віддасть, щоб трояни і жони троянські

80] Мали можливість вогнем померлого труп спопелити.

81] В разі ж його подолаю, і дасть Аполлон мені славу,

82] Зброю із нього зніму й віднесу до священної Трої

83] Й там її в храмі меткого стрільця Аполлона повішу,

84] Тіло ж віддам однести до міцних добропалубних суден,

85] Щоб віддали його спаленню довговолосі ахеї

86] Й пагорб могильний насипали над Геллеспонтом просторим.

87] Скаже хто-небудь колись у людських поколіннях наступних,

88] На кораблі многовеслому в морі йдучи винно-темнім:

89] «Воїна, вмерлого в давню годину, ось пагорб могильний,

90] Мужнього в битві його пересилив осяйливий Гектор».

91] Скажуть отак коли-небудь, і слава моя не загине».

92] Мовив він так, і мовчки те слухали всі нерухомо -

93] Сором було відмовлятись, прийняти ж той виклик боялись.

94] Врешті підвівсь Менелай і обурено став говорити,

95] З гнівним докором, аж серце тяжко у нього стогнало:

96] «Горе мені! О хвальки! Ахеянки-бо ви, не ахеї!

97] Ну ж і ганьба вас укриє тепер із страшних найстрашніша,

Попередня
-= 53 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 6.


Останній коментар

Лана 17:14:38

Рассказ не очень то и интересный... Но тот кто любит приключения и историю, тому
точно понравиться. Мне и моему классу это задала читать моя любимая учительница
по укр. лит. и что тут сказать. Суть понятна, но запомнить все эти необычные фразы и
имена на первый раз будет сложновато. При том, что это всё должно быть на тесте по
литературе. Ух, надеюсь всё пройдёт гладко...


Хтось 22.07.2017

Вообще непонимаю в чом смысл рассказа?


Софія 10.07.2017

Цей твір я читала ще у шкільні роки, потім у старшому віці, не дуже мені сподобався
він. А зараз, щоб не марнувати часу, заходжу на https://bookinist.com.ua/ читаю
рецензіїї та обираю книгу, а може навіть і купую на томуж сайті.


Додати коментар