Слава ЗСУ!

526] Зевса благаю й надіюсь на нього й на інших безсмертних.

527] Геть прожену я тих псів, що аж стільки сюди їх набігло,

528] Насланих Керами в чорних човнах нам на смертну загибель.

529] Але всю ніч цю повинні самих ми себе пильнувати,

530] Завтра ж удосвіта, зброю свою бойову одягнувши,

531] На кораблі крутобокі ми шал принесемо Ареїв.

532] Там подивлюсь, чи мене Діомед, син Тідея могутній,

533] Від кораблів аж до мурів міських віджене, чи його я

534] Міддю настигну й скривавлену зброю зніматиму з нього.

535] Завтра він доблесть покаже свою, якщо витримать зможе

536] Списа мого. Проте сподіваюсь, одним він із перших

537] Вбитий поляже між багатьох своїх друзів полеглих

538] Завтра, як сонце засяє. Коли б так же само напевно

539] Став я безсмертним віднині й ніколи уже не старівся,

540] Хай шанували б мене, як Афіну або Аполлона,

541] Як безперечно, що день цей загибель несе для аргеїв!»

542] Мовив так Гектор, і в відповідь схвально гукали трояни.

543] Коней вони розпрягли, під ярмами потом укритих,

544] До колісниць своїх віжками їх поприв'язував кожен;

545] Потім пригнали мерщій волів і овець найжирніших

546] З міста сюди, намішали вина, що серця звеселяє,

547] Хліба з домів нанесли та дров назбирали багато

548] І бездоганні безсмертним богам принесли гекатомби.

549] Пахощі жиру солодкі до самого неба двносив

550] Вітер; але не схотіли прийнять їх блаженні богове,

551] Не побажали: ненависний був Іліон їм священний,

552] І можновладний Пріам, і весь люд списоборця Пріама.

553] Помислів сповнені гордих трояни всю ніч так сиділи

554] На бойовищі, і безліч вогнів їх навколо горіло.

555] Так наче зорі яскраві круг ясного місяця в небі

556] Сяйвом світлистим безвітряну ночі наповнюють тишу,

557] Світлом облиті долини всі видно, і пагір верхів'я,

558] Й скелі високі; й безкрає над ними простерлося небо,

559] Повне зірок незліченних, і серцем пастух їм радіє, -

560] Стільки поміж кораблями ахеїв і Ксантом-рікою

561] Сяяло вогнищ троянських під муром самим Іліона.

562] Тисяча в полі палало вогнів, перед кожним сиділо

563] По п'ятдесят чоловік, осяяних полум'ям світлим.

564] Коні ж їх білий жували ячмінь і пшеницю двозерну,

565] На пишношатну Еос дожидаючи при колісницях.

ПІСНЯ ДЕВ'ЯТА

ПОСОЛЬСТВО ДО АХІЛЛА. ПРОХАННЯ

 

1] Так сторожили трояни свій стан. Тим часом ахеїв

2] Холод тривоги проймав, полохливої втечі товариш.

3] Смуток нестерпний мужів подолував найхоробріших.

4] Так, ніби двоє вітрів, у багатому рибою морі

5] Вихром раптовим зіткнуться Борей із Зефіром, з Фракії

6] Враз налетівши, і чорні навколо здіймаються хвилі,

7] Наче ті гори, й виносять на берег морське баговиння, -

8] Так від печалі душа розривалась у грудях ахеїв.

9] Син же Атреїв, великою в серці повитий журбою,

10] Ходячи в лавах, велів окличникам дзвінкоголосим

11] Кожного мужа на збори покликати, всіх поіменно,

12] Але не вголос, і сам серед перших між ними трудився.

13] Всі осмутніло на зборах сиділи. Встав Агамемнон,

14] Сльози рясні проливаючи, мов джерело темноводе,

15] Що із стрімкого бескеття струмить свої темряві води.

16] Тяжко зітхаючи, так говорив він тоді до аргеїв:

17] «Друзі мої, аргеїв вожді і порадники люду!

18] Зевс Кротон великий в тяжкі мене злигодні вплутав.

19] Спершу, жорстокий, мені обіцяв, ще й, кивнувши, потвердив,

20] Що повернусь, Іліон зруйнувавши мурований міцно,

21] Нині ж лихий він замислив обман і велить повертатись

22] В Аргос безславно, стільки отут загубивши народу!

23] Зевсові так всемогутньому раптом тепер заманулось.

24] Не полічить городів, що він зруйнував їх твердині

25] Й ще поруйнує багато, бо сила його величезна.

26] Отже, послухайте всі, і виконуймо те, що скажу я:

27] Швидше до рідного краю тікаймо мерщій з кораблями:

28] Широковуличну Трою ніколи-бо нам не узяти!»

29] Мовив він так, і мовчки те слухали всі нерухомо.

30] Довго у смутку безмовно сиділи синове ахейські.

31] Зрештою все ж обізвався тоді Діомед гучномовний:

32] «Сину Атреїв! Я перший тут проти твоїх недоречних

33] Слів позмагаюсь, не гнівайсь, так личить на зборах, владарю!

34] Мужність ти ганив недавно мою перед військом данаїв,