Слава ЗСУ!

450] Що ж до мене, то сила і руки мої нездоланні,

451] Волі моєї не змінить ніхто із богів олімпійських,

452] Вам же пресвітлі тіла пойняв уже трепет раніше,

453] Аніж війну ви побачили й жах воєнної січі.

454] Так-бо скажу я тепер, і те сповнилось би неодмінно:

455] На колісниці своїй, блискавками моїми побиті,

456] Не повернулись би ви на Олімп, до оселі безсмертних».

457] Мовив він це, й почали нарікати Афіна і Гера.

458] Поряд сиділи вони, на троян замишляючи лихо.

459] Слухала мовчки Афіна й ні слова на те*не сказала,

460] Хоч і гнівилась на Зевса і люттю кипіла страшною.

461] Гера ж у грудях не стримала гніву і так промовляла:

462] «О найгрізніший Кроніде, які це слова ти промовив!

463] Добре ми знаємо те, що сила твоя незборенна,

464] Хоч пройняв би нас жаль до данайських борців списоборних,

465] Як від жорстокої долі їм довелося б загинуть.

466] Та наказуєш ти, і від битви ми стриматись мусим.

467] Тільки хотіли б аргеям пораду корисну подати,

468] Щоб не загинули всі від твого нещадимого гніву».

469] Відповідаючи, мовив їй так тоді Зевс хмаровладний:

470] «Вранці, якщо, велеока володарко Геро, бажаєш,

471] Зевсову міць надпотужну побачиш, як він іще більше

472] Нищить почне списоборних аргеїв великі загони.

473] В запалі бою могутній аж доти не спиниться Гектор,

474] Доки біля кораблів не постане Пелід прудконогий

475] В день, коли йтимуть бої при самих кормах корабельних,

476] В тісняві воїв страшній круг мертвого тіла Патрокла.

477] Так-бо судилося їм. Що ж до гніву твого, то мене він

478] Мало турбує. Якби ти дійшла аж до самого краю

479] Тверді земної і моря, де нудяться Япет і Кронос,

480] В пітьмі, без світла, що Геліос-Гіперіон посилає,

481] Навіть без радості вітру, - лиш Тартар глибокий навколо, -

482] Хоч би й туди у блуканнях зайшла, - твій гнів роз'ярілий

483] Не турбував би мене, гірше суки-бо ти безсоромна!»

484] Мовив так, білораменна ж йому не перечила Гера.

485] Впало в глибінь Океану осяйливе сонця світило,

486] Чорну приводячи ніч на просторі поля хлібодайні.

487] їй не зраділи трояни, та тричі жадана ахеям,

488] Тричі їм бажана темрява ночі була непроглядна.

489] Збори троян усіх Гектор зібрав тоді шоломосяйний,

490] Від кораблів на берег одвівши ріки вирової,

491] В чистеє поле, де місце від трупів було іще вільне.

492] З повоза кожен зійшов, і слухали всі, що казав їм

493] Гектор, улюбленець Зевса. В могутній долоні тримав він

494] Спис одинадцяти ліктів завдовжки, а зверху на ньому

495] Сяяло мідяне вістря й окільце навкруг золотеє.

496] Спершись на спис той, звернувсь до троян він з такими словами:

497] «Слухайте, Трої сини, і дарданці, і військо союзне!

498] Ждав я, що нині, ахеїв покинувши з їх кораблями,

499] Вернемось ми у вітрами овіяну Трою священну.

500] Та облягла нас пітьма, це найбільше вона й врятувала

501] Військо аргеїв із їх кораблями при березі моря.

502] Але тим часом і ми скорімося темряві ночі

503] Та приготуймо вечерю. Ви ж коней своїх пишногривих

504] Із колісниць випрягайте раніш, їм оброку завдайте;

505] Потім мерщій приженіть волів і овець найжирніших

506] З міста сюди, намішайте вина, що серця звеселяє,

507] Хліба з домів принесіть та дров назбирайте багато.

508] Хай цілу ніч до самої зорі, що народиться рано,

509] Вогнищ багато горить, хай їх заграва неба сягає,

510] 1 Щоб під заслоною темряви довговолосі ахеї

511] Не поривались тікать по хребтові широкого моря,

512] Щоб не зійшли на човни без зусиль вони, безперешкодно,

513] Щоб і, вернувшись додому, з них кожен носив іще рани,

514] Завдані списом йому чи стрілою, коли з суходолу

515] ' На корабель він стрибав; щоб і іншим уже не кортіло

516] На конеборних троян з многослізним рушати Ареєм!

517] Зевсові любі окличники хай оголосять по місту,

518] Щоб сивочолі діди і підлітки разом із ними

519] Варту круг міста тримали на богозбудованих мурах.

520] 1А слабосилі жінки вогонь хай розпалять яскравий

521] Кожна у домі своїм. Пильнують нехай безупинно,

522] Щоб не прорвалась там засідка в місто, де війська не буде.

523] Так має бути, трояни відважні, як це вам кажу я.

524] Слово, що нині я мовив, нехай пожиточне вам буде,

525] Вдосвіта знов конеборним троянам ще слово скажу я.