Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Іліада. Одіссея

311] Радяться поміж собою і варти нічної не хочуть

312] Більше виконувать, втоми вагою пригнічені тяжко».

313] Мовив він так, і мовчки те слухали всі нерухомо.

314] Серед троян був Долон, окличника парость Евмеда

315] Богобоязного, мав він і золота, й міді багато,

316] З вигляду дуже негарний, зате був на ноги проворний,

317] В батька свого серед дочок п'ятьох він єдиним був сином.

318] Він із таким до троян і до Ректора словом звернувся:

319] «Ректоре, серце відважне і дух мій мене спонукає

320] До кораблів бистрохідних пробратись і все там розвідать.

321] Тільки раніш піднеси своє берло й мені поклянися,

322] Що подаруєш мені колісницю, оздоблену міддю,

323] З кіньми баскими, які бездоганного носять Пеліда.

324] Буду не марний вивідач я, понад твоє сподівання.

325] Через увесь-бо я табір пройду, аж поки дістанусь

326] До кораблів Агамемнона, де позбиралась старшина

327] Радити раду - тікати їм звідси чи битися далі».

328] Мовив він так, а Гектор взяв берло у руки й поклявся:

329] «Гери муж громоносний, сам Зевс мені свідком хай буде!

330] їздить ніхто із троян на тих конях не §уде, крім тебе,

331] Що лиш один ти на них, запевняю я, будеш пишатись».

332] Мовив він так, і хоч марно поклявсь, а Долона упевнив.

333] Цей же на плечі, не гаючись, гнутого лука закинув,

334] Зверху, крім того, закутався шкурою сірого вовка,

335] Шапку тхореву надів і, гострого списа узявши,

336] До кораблів з свого табору рушив. Але повернутись

337] Від кораблів йому з вістю до Гектора вже не судилось.

338] От, залишивши свій табір із юрмами воїв і коней,

339] Він по дорозі пішов. Та його спостеріг незабаром

340] Вождь Одіссей богорідний і так Діомедові мовив:

341] «Хтось, Діомеде, підходить до нас од троянського стану.

342] Чи не до наших швидких кораблів це підглядач таємний,

343] Чи із полеглих на полі він хоче озброєння зняти?

344] Даймо-но спершу йому по рівнині, нас трохи минувши,

345] Далі пройти; а потім, накинувшись разом, раптово

346] Схопим його. А як він обжене нас ногами прудкими,

347] До кораблів увесь час його будем від стану тіснити,

348] Грозячи списом, щоб він не спромігся до міста умкнути».

349] Так розмовляючи, нишком між трупів вони край дороги

350] Вдвох заховались. А він перебіг повз них, необачний.

351] А як пройшов уже стільки, як мули проходять у плузі

352] Не зупиняючись, - мул від вола-бо придатніший завжди

353] Глибоко плуга важкого тягти по неораній ниві, -

354] Кинулись слідом удвох. Він спинився був, тупіт почувши,

355] З думкою в серці, що друзі із Трої його здоганяють,

356] Щоб за наказом від Ректора в табір його завернути.

357] Ті вже - як списом докинуть - од нього були або й ближче, -

358] Раптом збагнув він, що то вороги, і кинувсь чимдужче

359] Геть утікати. Вони ж у погоню за ним подалися.

360] Наче два пси гострозубі, досвідчені в ловах,мисливських,

361] Оленя гонять чи зайця, полюючи їх безустанно

362] У лісовій гущині, і з зойками ті утікають, -

363] Так син Тідеїв удвох з Одіссеєм городоборцем,

364] Відступ Долону відрізавши, гнали його безустанно.

365] До кораблів утікаючи, мав він уже заховатись

366] Серед сторожі, коли Тідідові славна Афіна

367] Сил додала, щоб не мовив ніхто з міднозбройних ахеїв,

368] Ніби він перший Долона здолав, той-бо другим з'явився.

369] Списом своїм замахнувшись, гукнув Діомед премогутній:

370] «Стій, а то списа я кину, й тоді вже, гадаю, недовго

371] Ждати тобі від моєї руки неминучої смерті!»

372] Мовив це й списа у нього метнув він та схибив навмисно.

373] Спис пролетів гостролезий над правим плечем його й тут же

374] В землю уп'явсь. З переляку спинивсь він, щось став белькотати,

375] Дрожем охоплений весь, аж зуби йому цокотіли,

376] Зблід од перестраху. Ті ж, задихані, врешті підбігли

377] Й міцно за руки вхопили. Він, слізьми вмиваючись, мовив:

378] «Не убивайте мене! Відкуплюся. Багато в нас дома

379] Золота, міді й заліза, що так його важко кувати.

380] З радістю батько мій викуп за мене вам дасть незліченний,

381] Тільки б почув, що живий на човнах я лишився ахейських».

382] Відповідаючи, мовив йому Одіссей велемудрий:

383] «Будь спокійний, нехай тебе думка про смерть не бентежить.

384] Ти мені от що скажи та розказуй одверто і щиро:

Попередня
-= 80 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 6.

Останній коментар

Лана 15.08.2017

Рассказ не очень то и интересный... Но тот кто любит приключения и историю, тому
точно понравиться. Мне и моему классу это задала читать моя любимая учительница
по укр. лит. и что тут сказать. Суть понятна, но запомнить все эти необычные фразы и
имена на первый раз будет сложновато. При том, что это всё должно быть на тесте по
литературе. Ух, надеюсь всё пройдёт гладко...


Хтось 22.07.2017

Вообще непонимаю в чом смысл рассказа?


Софія 10.07.2017

Цей твір я читала ще у шкільні роки, потім у старшому віці, не дуже мені сподобався
він. А зараз, щоб не марнувати часу, заходжу на https://bookinist.com.ua/ читаю
рецензіїї та обираю книгу, а може навіть і купую на томуж сайті.


Додати коментар