Слава ЗСУ!

Я неспішно піднявся і поглянув на незнайомця №2. На очах відчувались підступні сльози і через біль і ще більше через образу та неможливість зарадити своєму положенню.

• Ви хто? Що вам від мене тре…

Спалах, різкий біль в переніссі, переміщення світла… Я на якомусь фізичному рівні відчув хрускіт десь в голові та навіть встиг подумати: ну от і все. Але то лише зламався ніс. Два гарячих струменя крові прискорено зацебеніли мені на верхню губу, частково попали в рот і побігли далі.

І знову ривки за волосся, копняки по сідницях, запотиличники, різкі удари в живіт… Тіло не встигало реагувати на подразнення, які відчувались скрізь: на голові, тулубі, кінцівках. Сильні удари чергувались із звичайними штурханами і попри все моє внутрішнє зосередження, я щоразу отримував несподівані уколи різкого болю в неочікуваних місцях.

Здається, час зупинився. Тіло стогнало від наруги; ніздрі закупорились згустками крові, через що дихати доводилося ротом. Але повітря все одно не вистачало. До того ж, через постійні удари я не міг вільно вдихати. Я відчував себе загнаною твариною. Інстинктивно я намагався затулитись від удару, але фактично лише хапався руками за чергове садно, намагаючись полегшити біль. Я почав пливти у потоці цього болю, та ось, різкий біль в печінці на мить вирвав мене з безпам’ятства. Я по-новому відчув всю його гостроту і власну безпорадність. На щастя, це продовжувалося лише мить і зрештою рятівна темрява накрила все довкола…

…Долоня правої руки.

Пу́чкою великого пальця тру підсохлу темну речовину об вказівний палець. Свідомість повертається разом зі спогадами про те, що відбулося та уявленням про те, що зі мною могло відбуватися. Взагалі відчуття реальності вислизає і я не можу чітко розрізняти ці категорії; не можу давати звіт: що правда, а що ні.

Я навіть спочатку достеменно не уявляю, де́ я, який зараз час доби…

Господи, що я тут роблю?!!

Я сиджу на підлозі впираючись потилицею в стіну з гострими шпичаками. Так, я все в тій самій камері для допитів і це, - реальність. Голова опускається обличчям вниз.

Скільки я так сиджу? Так… біль… Біль пронизує все тіло при найменших порухах. Він пульсує і розливається тілом навіть якщо не рухатися.

Разом з цим я відчуваю якесь отупіння… Чхати на нову роботу! Чхати на це місце! Чхати на весь Індастріз в цілому з його невиліковно хворим суспільством! Чхати на №2, а тим більше чхати на №1! Чхати на себе…

Що я можу зробити? Звісно, я чув, як «вибива́ють» зізнання. Але ж в мене навіть нічого не запитували? Нічого не вимагали…

Тупі, хворі виродки!

Байдуже…

Підсохла темна речовина на пальцях була моєю кров’ю. Також я виявив, що в мене нею заюшене все обличчя. Кров на вилицях і навіть на шиї вже засохла, тоді як біля носа над верхньою губою вона зібралась глейкою масою. Обидві ніздрі виявились закупореними і я відчував поколювання засохлих згустків. Я переконався, що ніс таки дійсно зламаний, але це найменше, що мене в той момент непокоїло. Як і до цього, я дихав ротом, однак при кожному вдиху відчував біль десь у череві. Я спробував змінити позу, та різкий біль віддався новим спектром неприємних відчуттів по всьому тулубу. На додачу я відчув вологу на правій штанині в районі паху.