Слава ЗСУ!

Відкривши на потрібній сторінці Ігнатенко повернув розворот кодексу до мене і тицьнув палець в заяложений текст, де було написано «Стаття 222. Незаконне носіння, зберігання, придбання, виготовлення і збут вогнестрільної чи холодної зброї, бойових припасів та вибухових речовин». Я уважно перечитав зміст цієї статті, відразу звернувши увагу на передбачені покарання, які були виділені окремими абзацами.

• Позбавлення волі «від двох до семи» це, по вашому, легка стаття? – обурився я.

• Я можу вам показати дев’яносто третю, якщо не вірите. Але пусте. Розумієте, від двох до семи, - це радше така «вилка» для суду. Різні ж обставини можуть бути, різні люди. Комусь мінімальне покарання, а комусь «на повну котушку». Але я запевняю, що це легка стаття. У вашому випадку, за відсутності попередніх судимостей, - це взагалі умовний термін. Дадуть вам пару років умовно, - і все. Звісно будете відмічатись раз на місяць протягом цього строку, але по його завершенні, - все, вважайте термін відбули.

Запала мовчанка. Ігнатенко знову закурив і смачно затягнувся цигаркою прямо дивлячись мені в обличчя. Вочевидь він тріумфував, чи то від хитромудрої комбінації, яку запропонував, чи то від іншої «вилки», яка хоч так, хоч інак несла мені загрозу кримінального покарання. Вибір? Несила приймати рішення… Тут або я погоджуюсь і отримую менше, або не погоджуюсь і сподіваюсь, що правда восторжествує. Хоча, як за умов суцільної фабрикації доказів можна сподіватися на щось подібне? До того ж, де гарантії того, що якщо я погоджусь на менше, мені потім не «довісять» і більше? А якщо Ігнатенко не домовиться з керівництвом?

На відміну від самовдоволеного слідчого я навпаки, так, ніби й дійсно вбивав тих людей, - опустив очі вниз спостерігаючи йорзання пальців своїх рук у себе на колінах.

• Сергій Леонідович, про що тут можна думати? – врешті порушив мовчання Ігнатенко, - Та ще й у вашому випадку! Я вже мовчу, що за висновком експертизи, з вашого ствола незадовго до його вилучення таки здійснювались постріли. Але Господь з ним. Скажете, що знайшли його випадково прямо на дорозі. Прямо перед самим затриманням. Скажете, навіть, що взяли, бо збирались віднести в міліцію і там добровільно здати. Звісно, факт «носіння» нікуди не дінеться, але запевняю, - вам це зарахується. Знаєте, скільки в мене вже таких справ було? А я вже, будьте певні, подбаю, щоб нічого іншого вам більше не «навісили». За іншими епізодами будуть винесені відповідні постанови про відмову в притягненні вас до кримінальної відповідальності, в тому числі і стосовно вбивств. Справа швидко опиниться в суді де вам, запевняю, ніяке реальне покарання не загрожуватиме. Від цього лише всі виграють, бо й мені нема бажання поринати в багатомісячне розслідування тієї мокрухи.

Вибір… Отже, я погоджуюсь зі слідчим, щоб не створювати йому проблем в розслідуванні і сподіваюсь на якісь вигоди для себе, включаючи умовне покарання. Або… У випадку цього «або», я скоріш за все повернусь в «телевізор» і почну все спочатку.

І «розслідування» буде багатомісячне…

• А що ж вбивства, – запитав я, - справу закриють?

• А яке вам діло до неї? – парирував Ігнатенко, - Ту справу просто виділять в окреме провадження і зупинять, як нерозкриту. «Глухарь», - є таке визначення.

• І що ж, мене не звинуватять… потім, коли я погоджусь на пістолет? – тягнув я час, розуміючи, що це нічого не дасть і що відповідь треба давати зараз.