знайди книгу для душі...
— Catrovacer.
— Так. Але це не має сенсу.
— Потім ти збагнув, що ці десять канав поміняли місцями?
— Насправді навіть простіше. Якщо уявити ці рівні колодою з десяти карт, то її не перетасували, а просто поділили навпіл, щоби змінити порядок розташування карт. Після такого поділу карти залишаються в тому самому порядку, але починаються з іншої. — Ленґдон показав рукою вниз на десять канав восьмого кола. — Згідно з текстом Дантового твору, на горішньому рівні мають бути спокусники, яких шмагають батогами демони. Однак у цьому варіанті спокусники з’являються аж у сьомій канаві.
Сієнна уважно придивилася до зображення, яке вже потроху блякнуло, і кивнула.
— Добре, я це бачу. Перша канава стала тепер сьомою.
Ленґдон сховав проектор до кишені й зістрибнув на стежку. Узявши маленьку паличку, він почав шкрябати літери на землі біля стежини.
— Ось у якому порядку з’являються літери у зміненому варіанті пекла:
C
A
T
R
O
V
A
C
E
R
— Catrovacer, — прочитала Сієнна.
Так. А ось де колода була поділена навпіл. — Ленґдон узяв і накреслив лінію під сьомою літерою й почекав, поки Сієнна уважно вивчить його креслярську роботу.
C
A
T
R
O
V
A
-
C
E
R
— Ну то й що? — швидко спитала вона. — Catrova. Сег.
— Так, і для того, щоби знову упорядкувати карти, ми просто з’єднуємо колоду й кладемо верхню частину на нижню. Дві половини міняються місцями.
Сієнна глянула на літери.
—
—
Сієнна охнула від несподіванки й втупилася ошелешеним поглядом у Ленґдона.
— Так, — усміхнувся він. —
У буквальному розумінні ці два італійські слова —
— Це з твоїх галюцинацій! — вигукнула Сієнна, якій перехопило дух. — Жінка під вуаллю! Вона увесь час спонукала тебе шукати і знайти! — Сієнна скочила на ноги. — Роберте, ти усвідомлюєш, що це означає? Це означає, що слова
«Вона має рацію», — подумав Ленґдон. Професор настільки захопився самим кодом, що й не припустив, що все це міг зробити раніше.
— Роберте, ти вже казав, що «Мапа пекла» вказує на якесь конкретне місце в Старому місті. Але я й досі не зрозуміла, де воно.
— A
Вона знизала плечима.
Ленґдон подумки всміхнувся. «Нарешті Сієнна чогось не знає».
— Виявляється, ця фраза вказує на цілком конкретну знамениту фреску, яка висить у Палацо Веккіо, у Залі п’ятисот. Ця фреска називається «Битва під Марчіано», і створив її Джорджо Базарі. У горішній частині фрески Базарі написав малесенькими літерами ледь видимі слова
Раптом угорі почулося дзижчання якогось літального апарата; узявшись невідомо звідки, він промчав над вершечками дерев просто над ними. Звук пролунав дуже близько, і Ленґдон із Сієнною аж заклякли від несподіванки, коли гелікоптер пронісся повз них.
Апарат віддалявся, і Ленґдон пильно дивився йому вслід крізь листя.
— Іграшковий гелікоптер, — сказав він, видихаючи з полегшенням і дивлячись, як радіокерований пристрій закладає вдалині крутий віраж. Він дзижчав, наче великий розлючений комар.
Однак Сієнна насторожилася.
— Пригнись, — сказала вона.
І справді: зробивши розворот на сто вісімдесят градусів, гелікоптерчик попрямував до них над самісінькими вершечками дерев і знову проплив повз, але вже ліворуч, над іншою просікою.
— Це не іграшка. Це розвідувальний безпілотний апарат. Напевне, він оснащений відеокамерою, яка передає зображення… кому слід.
Зціпивши зуби, Ленґдон спостерігав, як гелікоптер відхилився від початкового курсу й рушив туди, звідки з’явився: до Порта Романа та інституту мистецтв.