Слава ЗСУ!

На острові Хортиця зосереджені сила та життєва енергія, за якими приходять сюди підзарядитися тисячі людей.

Україна, Запоріжжя,  Хортиця, сучасна Запорозька Січ запрошують туристів до себе.

Багато інших міст та відомих місць України, як і Запоріжжя та острів Хортиця разом із Запорозькою Січчю, чекають на те, щоб їх відвідали.

З відкритим серцем ждуть до себе в гості відвідувачів усі дивовижні історичні пам'ятки України, у тому числі Запорізького краю.

Ну що? Повернемось до казки?

І…

Саме в Запоріжжі народилася та жила все своє життя Іванна.

Знайомтеся з нею ближче: красуня, років двадцяти трьох, закінчивши Запорозький Національний Університет Політехніки, отримавши технічну спеціальність, влаштувалася на роботу на заводі інженером-конструктором, щоб створювати та супроводжувати двигуни.

Орендувавши маленьку квартиру на околиці міста та узявши в кредит старий електромобіль, ось так почала своє нове життя, закінчивши усі етапи навчання.

Звісно, ми вчимося усе своє життя та можемо нескінченно отримувати нові дипломи, проходити різні курси, але на той момент тимчасово було поставлено крапку на навчальному процесі в якомусь закладі освіти.

На роботі ми постійно навчаємось, дізнаємося щось нове, відточуємо свою майстерність, прилаштовуємося до особливостей саме даної вакансії, вивчаємо саме те, що потрібне наразі на цій посаді, яку займаємо.

Але на той момент досить! Іванна наїлася навчанням по повній. Нарешті почалося відносно вільне життя.

Якось Іванна відправилася на роботу без свого електромобіля, бо півночі писала свій фентезійний роман на конкурс, на ранок почувалася абсолютно погано, голова кружлялася, а перед очима все пливло, сфокусуватися на зображенні було важко, до того ж кроки робилися якось нечіткими, хода була якась не пряма, з рук постійно все випадало, а в серці постійно боліло та важкість у грудях не давала спокою, тому дівчина вирішила з таким самопочуттям не сідати за кермо.

Закінчивши роботу, приїхавши на маршрутці, кінцева зупинка якої ще за двадцять п'ять хвилин ходи до дев'ятиповерхового будинка, в якому Іванна знімала (орендувала) однокімнатну квартиру, вже повертаючись додому, проходячи через ринок, Іванна побачила чорно-коричневе кошеня, яке так дивно дивилося їй в очі, а в голові дівчина чула, ніби кошеня зверталося до неї:

- Візьми мене до себе. Я тобі покажу чарівний світ. Візьми мене, будь ласка. Я покажу тобі загадкову сторону Всесвіту.

Кошеня сиділо на руках жінки, яка, ніби прочитавши думки Іванни, промовила:

- Беріть його. Безплатно. У вас добрі думки та добрі руки.

- Мені не потрібно… - Відмовилася Іванна. - Я живу в чужій квартирі.

- Йому місяць. Він зразу вас полюбив. – Наполягала жінка. – Він приручений до туалету, вакцинований, оброблений, добрий, ніжний. Вихований. Їсть усе. 

Кіт ніби вже знаходився в голові Іванни та контролював усі її думки.

Іванна бездумно, ніби під гіпнозом, простягла руки та взяла до себе кошеня.