Слава ЗСУ!

Закрила за собою двері та поставила на підлогу коробку з кошеням, відкривши її.

- Можеш виходити. Знайомся зі своїм домом на найближчий час. - Звернулася до кота Іванна.

Кіт у відповідь лише мяукнув.

2

Кошеня вискочило з коробки та почало ходити по квартирі.

Іванна пішла до ванною кімнати мити руки.

Закінчивши вивчення помешкання, кошеня підійшов до Іванни, яка вже встигла розкласти всі покупки.

Лоток, який повинен був служити туалетом для кота, вже стояв з піском у кутку в очікуванні свого клієнта.

- Пішли, я тебе нагодую. - Запропонувала Іванна. - Треба тобі придумати ім'я. Яка в тебе довга шерсть. У мене тут була лінійка.

Іванна взяла кошеня на руки та понесла до спальні. Там взяла лінійку зі столу, поставила кота на диван та поміряла шерсть на спині кошеня.

- Ого! Чотирнадцять сантиметрів! - Вигукнула дівчина. - Назову тебе Пухнастиком за твоє довге та пухнасте вбрання. Ну, що? Пішли їсти. Мабуть, ти голодний...

Іванна віднесла кошеня до кухні, поставила його на підлогу, а сама прийнялася мити принесений посуд для кота.

Потім дівчина налила воду в одну миску, а в іншу насипала корм.

- Смачного. - Побажала вона.

Пухнастик поїв, попив і тут же пішов до свого лотка.

Закінчивши свою справу, кошеня прийнялося за порядок, старанно закопуючи продукти своєї життєдіяльності. 

Так старанно, що розбрасуючи все навкруги.

А потім Пухнастик покликав Іванну за собой:

- Іванно, пішли за мной. Я тобі дещо покажу.

На цей раз Іванна не тільки чула голос в своїй голові: вона реально бачила, як кошеня говорило. Цей голос був повсюди. Такий собі звичайний монолог біля вас, довольно чіткий та зрозумілий.

Але все ж таки щось відбулося дивне: шерсть кота засвітилася зеленим полум'ям. Шерсть аж горіла зеленим вогнем.

Іванна миттєво стягнула ковдру з ліжка та накинула її на кота, але полум'я не згасло. Тоді дівчина обома руками схопила кота та побігла з ним до ванної кімнати, поставила у ванній та відкрила душ.

- Не треба мене тушити! Я не горю! - Прокричав Пухнастик. - Це магія!

Але скупатися він вже встиг.

- Магія? Але ж вогонь зник. - Поянила Іванна.

- Це моя сила зникла. Витягни мене звідси! - Наполягав кіт. - Ти мою силу забрала!

- Сила забирається водою? - Здивувалася дівчина.

- Так. 

- Дійсно. Я згадала, як один знайомий, який вірить у надзвичайне, старі фото спочатку тримав у воді, щоб змити з них інформацію, а потім вже викидав їх.

Іванна взяла рушник, поклала його собі на плече, а потім дістала абсолютно мокре кошеня з ванної, з якого потоками текла вода через його довгу та густу шерсть.

Пухнастик вже не виглядав як пухнастик, він був таким прилизаним та худим, що було шкода на нього дивитися.

Один тільки жаль визивала ця вистава.

Іванна укутала кошеня в рушник та понесла його сушити.