Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Якби

І подумки подорожувати «згори вниз» і в зворотному напрямку так, як тобі заманеться.

І псувати своїм виглядом естетику бурхливого молодого життя.

І тихо посміхатися, знаючи напевно, що цього нікому не уникнути.

Я не встигла відповісти, як вона знову заговорила:

Я теж їх не люблю. Але ходжу сюди щоденно. Треба ж про когось дбати.

Я кивнула і посміхнулася. Дбати про когось, бути хоч трошки потрібними це теж ознака старості.

Старенька жінка ще поплямкала губами, очевидно, наважуючись на ще одну репліку. І нарешті вимовила:

Перепрошую, але я чула вашу розмову… Знаєте, часом на старості літ слух загострюється. Хоча вважають, ніби навпаки…

Нічого страшного, сказала я і почала підводитись з лавки.

Ще хвилину, попросила стара.

Довелося присісти.

Вибачте ще раз, продовжувала вона, але не можу лишити вашу проблему поза увагою. Справа в тому, що я лікар.

Я підвела очі догори: о, Господи, зараз причепиться до мене зі своїми нафталіновими порадами.

Так, так. В минулому я працювала в четвертому управлінні. Ви знаєте, що таке четверте управління?

Звісно. Обслуговування «вищого ешелону партії»? посміхнулася я.

Авжеж. У свій час була непоганим психотерапевтом… Вона опустила очі, а потім знову підвела їх у них світилася гордість. Точніше не «непоганим», а… одним з найкращих в Союзі. До мене навіть приїздили з-за кордону.

Ага, подумала я, ось пояснення її досить вишуканого, хоча й старомодного вбрання: партійна лікарка! Певно, могла б розповісти багато цікавих історій…

Дайте-но мені глянути на той папірець, попросила вона, вказуючи очима на записку, котру тицьнув мені до рук Олежка.

Я б могла їй взагалі його подарувати!

Піднесши аркуш ближче до очей, старенька прочитала прізвище лікаря, ворушачи губами, ніби куштувала його на смак. Я навіть подумки розсміялася: зараз скаже, як сержант з фільму «Діамантова рука»: «Шанель номер п'ять!»

Зрозуміло… зневажливо промовила вона, повертаючи папірець. Сашко гарно кодує від алкоголізму… Це завжди було його найбільшим досягненням. Сподіваюсь, ви не п'яничка?

Я глибокодумно підвела очі і знизала плечима все може бути!

Ми разом посміялися.

Так-от, почувши про вашу проблему, продовжувала стара, не можу промовчати й не поділитися методом зі своєї практики. Він не новий, але багатьом допоміг. Тільки варто поставитись до всього серйозно і добре налаштуватися.

Який ще метод? спроквола запитала я. На мені ставили повно різних експериментів. І я задоволена результатом.

Розумію… тактовно промовила стара. Тоді просто вислухайте мою пораду зробите, як знаєте. Отже, ви кілька разів повторили це магічне слово, яке ми всі так полюбляємо…

Яке слово? І хто «ми всі»? перепитала я.

Люди, пояснила стара. Ми, люди. А наше улюблене слово «якби». Я чула його тисячі, а можливо, і мільйони разів від своїх пацієнтів. І не тільки пацієнтів. Якщо замислитись, кожен подумки вимовляє його по сто разів на день! Приклад? Я впевнена, що зранку ви думали приблизно так: «Якби не домовленість з другом, я б нізащо не вийшла з хати!» Чи не так?

Розмова почала мені подобатися.

Дуже подобатися.

У відповідь я кивнула головою: саме так я і подумала, проклинаючи спеку.

А якби не те яблуко, за яке я вам, до речі, дуже вдячна, я б не наважилася з вами заговорити. Розмова зі старою бабцею не найкраща розвага для такої молодої і енергійної пані, як ви.

Я ввічливо похитала головою.

Але вона не дала мені мовити і слова, просто вела далі:

Не заперечуйте. Так воно і є. А якби… тепер вона поглянула лукаво і очі її стали зовсім молодими, ми з вами любили голубів, то зараз балакали би про цих нахаб з фанатичністю членів клубу захисту тварин.

І ми знову спільно розреготалися.

Чудова жінка!

Навіть відійшли сумні спогади.

Ну от. Тепер, бачу, ви готові вислухати мене, сказала стара і повела далі: Я б вам порадила таке. Спробуйте повернутися на те місце, де, як вам здається, вас спіткала невдача. Спочатку зробіть це фізично просто пройдіться тим самим шляхом. Зробити таке просто. А вже потім зосередьтеся і спробуйте увійти в той стан, в якому були тоді. Згадайте все похвилинно! Це завдання набагато складніше.

Ви говорите про самогіпноз? не зрозуміла я.

Я категорично проти гіпнозу! чомусь розсердилася стара. Я таким цирком ніколи не займалася! Я вважаю, що коли людина захоче, то сама витягне себе з будь-якої прірви. А якщо є певна мета то взагалі гори переверне. Так що спробуйте.

Навряд це вийде, сказала я. Справа в тому, що подумки я не можу повернутися туди, звідки все пішло шкереберть. На жаль, я роблю це досить часто, але безуспішно. А повернутися саме на те місце неможливо за ці роки його розбудували і воно геть змінилось.

Попередня
-= 5 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 1.


Останній коментар

anonymous7538 21.06.2014

Чудова книга, легко читається.


Додати коментар