Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > Капелюх Чарівника

Коли всі нарешті звільнилися з-під намету, гатіфнати вже давно зникли у лісі разом з барометром. Ні в кого не виникло жодного бажання кинутися їм навздогін. Гемуль, зойкаючи, запхав носа у мокрий пісок.

— Це вже занадто! — обурювався він. — Чому бідолашний безвинний ботанік не може жити у тиші й спокої?!

— Життя — не тиха заводь, — задоволено зауважив Нюхмумрик.

— Дощ ущух, — повідомив Мумі-тато. — Бачите, дітоньки? Небо розпогодилося. Скоро почне світати.

Мама Мумі-троля тремтіла від холоду, міцно притискаючи до себе свою торбинку. Вона глянула на бурхливе нічне море й запитала:

— Як вчинимо? Може, відбудуємо курінь і спробуємо ще поспати?

— Не варто, — мовив Мумі-троль. — Ліпше позагортаємося в ковдри і зачекаємо сходу сонця.

Усі посідали рядком на березі, попритулявшись один до одного. Чмих упхався посередині — йому здавалося, що так безпечніше.

— Не повірите, який то був жах, коли хтось у темряві торкнувся мого обличчя, — розповідала Хропся. — Не зрівняти з грозою!

Вони сиділи й дивилися, як над морем починає світати. Шторм уже вгамувався, однак великі хвилі все ще з ревом накочувалися на берег. Небо на сході зблідло, було страшенно холодно. І ось у цю передсвітанкову годину вони помітили гатіфнатів, котрі покидали острів. Човни один за одним, наче тіні, випливали з-за мису й виходили у відкрите море.

— Прекрасно! — зрадів Гемуль. — Сподіваюся, вони ніколи більше не потраплять мені на очі…

— Напевно, знайдуть собі інше місце для зібрань, — озвався Нюхмумрик. — Потайний острів, де їх ніхто не знайде!

Тужним поглядом дивився він услід легким суденцям вічних мандрівників.

Хропся спала, поклавши голову Мумі-тролеві на коліна. На східному видноколі з’явився перший рожевий пруг. Кілька загублених буревієм хмарок зашарілися, немов рожі, а потім з моря підняло свою осяйну голову сонце.

Мумі-троль нахилився, щоб розбудити Хропсю, й стетерів: її чудова гривка майже цілком обгоріла! Напевно, тоді, як гатіфнат торкнувся її у темряві. Що вона на це скаже? Як він зуміє розрадити її? То була справжня катастрофа!

Хропся розплющила очі й усміхнулася.

— Знаєш, дивні речі зі мною відбуваються! — швидко залопотів він. — Останнім часом мені почали подобатися дівчатка без гривок!

— Он як? — здивувалася Хропся. — Чого б це?

— З волоссячком вони видаються такими нечупарами!

Хропся саме підняла лапки, щоб причесатися, та що це?! Замість гривки намацала лише обсмалений віхтик волосків. З жахом вона розглядала себе у дзеркальці.

— Ти облисіла! — повідомив Чмих.

— Тобі пасує, чесно! — втішав її Мумі-троль. — О ні, не плач!

Та Хропся впала у пісок, гірко ридаючи за втратою найгарнішої своєї окраси.

Друзі оточили її, намагаючись розвеселити. Намарно!

— Подивись на мене, я від народження лисий і зовсім за тим не шкодую, — переконував Гемуль.

— Натремо тобі голову олійкою, і волосся швидко відросте, ось побачиш, — заспокоював Мумі-тато.

— Ще й закучерявиться, — додала Мумі-мама.

— Правда? — схлипувала Хропся.

— Щира правда! — запевнила мама. — А як тобі личитимуть кучері!

Хропся перестала плакати й підвелася з піску.

— Погляньте на сонце! — вигукнув Нюхмумрик.

Свіжоскупане й усміхнене сонце вставало над морем. Увесь острів мерехтів та світився після дощу.

— Заспіваймо ранковий гімн, — запропонував Нюхмумрик, витягаючи з кишені гармонію. І всі дружно підхопили мелодію:

Ніч минулася, зате

Світить сонце золоте.

Геть подались гатіфнати,

Але пісня не про те.

Лити сльози, Хропсю, нащо?

Гривка виросте ще краща!

Йо-хо![4]

— Гайда купатися! — загукав Мумі-троль.

Усі одягнули купальники і побігли до моря (окрім Гемуля, Мами й Тата Мумі-троля — їм вода видалася надто холодною).

Кришталево-зелений з білими чубчиками прибій набігав на пісок.

О, яка то розкіш бути мумі-тролем і вигойдуватися на аквамаринових хвилях при сході сонця! Нічні негаразди забулися відразу, попереду чекав новий довгий червневий день. Немов дельфіни, пронизували вони хвилі й летіли на їхніх гребенях до берега, де у піску бавився Чмих. Нюхмумрик заплив далі у море, гойдався горілиць, милуючись небом, блакитним і прозорим.

Мама тим часом приготувала на обкладеному камінням вогнищі каву й заклопотано розшукувала заховану вчора від сонячного проміння у прибережному піску маслянку. Та пошуки не увінчалися успіхом — шторм змив маслянку в море.


  4 Вірші у перекладі Мар’яни Савки.

Попередня
-= 16 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 34.

Останній коментар

Злата 11.04.2021

не згодна


Критик Критиков 03.04.2021

И что? Это так и надо! Я читал некоторые
книги несколько недель!


Критик Критиков 03.04.2021

И что? Это так и надо!


Додати коментар