Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > Кармелюк

— Лайдак, шельма! Не може бути!.. Але з полку папір... Які заходи?.. Де?.. А бодай вас відьми обсіли... бодай на вас рубця сухого не зосталося! Знову почнеться, спочити не можна буде й хвилини... А той презус43 не їде та й не їде: орацію, мабуть, десь виголошує... А бодай тим усім ораторам язики попухли й у горлянці застряли!

Останні побажання судді стосувалися, звичайно, Янчевського, до нього-бо він послав гінця ще зранку й ждав пана презуса нетерпляче, але той не з’являвся...

Відчинились із внутрішніх покоїв двері до кабінету, і в них увійшла кошачою ходою дружина судді, пані Агата; вона була така ж чарівна, тільки щічки її стали пухкіші і бюст розвинувся розкішніший...

— А ти, мій котику, й не опав по обіді, а я все ждала,— заспівала вона солодким голосом, в якому чути було,; і скаргу, й досаду.

Не до того,—понуро буркнув суддя,—тут біс його знає, що заварюється знову... А ваш диявольський Демосфен не їде та й не їде...

— Як? Хто? Що? — стрепенулась пані, і в погляді її, спалахнувши, заіскрилася цікавість.

— Та що! Знову з’явився каторжний Кармелюк!..

— Гм...— розчаровано протягла пані,— ці Кармелюки набридли... Зрадієш інтересові, а вони всі фальшиві!

— А ти, моя дурнесенька, хотіла б справжнього? — І суддя приторкнувся рукою до ніжного, кругленького підборіддя своєї дружини, і його суворе, навіть дике обличчя роз-пливлося масною усмішкою, а вузькі очі геть сховалися під припухлими повіками.

— А звичайно! — засміялася пані Агата, відхиливши назад свою голівку, і золотисті пасма її волосся розсипалися й збігли з плечей світлою хвилею.

— Ох ти, шельмочка! — І суддя, пихкаючи, поплескав її по щічці широкою й дебелою долонею.— Ну, якщо в тебе азарт, то радій: тепер уже з’явився не фальшивий Кармелюк, а справжній... Ось із його полку папір одержано: сповіщають, що бестія не захотів київ і перёд самою карою втік, та й утік, звичайно, у свій край, де й раніше гуляв, а це означає — до нас, по сусідству...

Ой, як весело! — сплеснула руками Агата.

— Весело? Ост> як почнуться кругом грабунки та розбої, та поллється шляхетська кров,— побачиш, як буде весело... Доведеться облави робити, ловити в пастки того хлопського звіра...

— Чудово! І я на облаву поїду, неодмінно, неодмінно!..

Суддя тільки махнув рукою.

— Авжеж! Неодмінно... От і мені самому доведеться відправлятися та й попасти під ніж збойці... Га? Весело?

— Звичайно, веселіше, ніж так! Принаймні хоч відчуватимеш життя: страх підіймає енергію, красень розбійник примусить серце битися скоріше... Чудово, я в захваті!

— Та звідки ти взяла — красень? Пика, диявольська пика, та й годі!

— Еге, кажи! Мені пані Розалія передавала...— протягла принадливо Агата, примруживши свої лукаві оченята.

— А ти мені поменше інтимничай з Розалією! Я бардзо поважаю панство Фінгер і пані Розалію вважаю чарівною, але... але... в усякому разі, вона не є добра католичка... в голові в неї французький вітер гуде... Хіба не було якоїсь історії з таємничим графом...

Ха-ха! З Кармелюком!

Ну, це ще... чого не набрешуть... це неймовірно... А ось базікають тепер і про пана Янчевського...

— А що ж, і пан Янчевський дужий, ставний... З ним не може рівнятися її туша-маршалок!

— Ну, ну...— запихкав з хрипом суддя.— То, по-твоєму, можна дорідного чоловіка міняти на всякого дужого пройдисвіта?

— Ага! Злякався, котику? — зареготала Агата й заходилася лоскотати своїми тонкими пальчиками вигини вгодованої, м’якої шиї свого чоловіка.

Суддя, примруживши млосно очі, відкинувся на кріслі й почав солодко,-з присвистом дихати...

— Але ж! — схаменулась Агата...— Невже через цей папірець і твого презуса, пана Демосфена, буде відкладено сьогоднішній картярський вечір?

— Незручно ж...

— Нізащо! Не смій!! —дуже роздратовано тупнула ніжкою пані суддиха.— Для мене дябелка — єдина розвага, і я запросила вже постійних наших гостей.

— Гаразд, добро, моя пупопько!

В цю мить одчинилися задні двері, і козачок, появившись у них, сповістив:

— Якийсь вельможний пан хоче бачити йогомосць у справі.

— Хто такий? — здригнув суддя.

— Вперше бачу... Приїжджий, мабуть... Під’їхав на четверику впростяж, коло воріт виліз, а коней і повіз відправив до корчми.

— Дивно...— знизав плечима суддя.— Однак проси!

— А я побіжу переодягнуся,— заметушилась Агата й проворно прослизнула в свої двері,

XXXVIII

Хвилин через дві увійшов до кабінету літинського судді згорблений дід; він спирався на палицю, бо ноги його тремтіли від кволості; довга сива борода обрамляла бліде симпатичне обличчя, яке одразу ж викликало довір’я.

Попередня
-= 125 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 8.

Останній коментар

Mike Gimson 25.03.2024

Коментар буде відображений після підтвердження модератором


Stevenkaw 24.03.2024

Your professional can suggest on retaining or removing specific furniture. They will offer advice for optimizing both the inside and outside appearance to attract to prospective lookers. Their own offerings comprise snapping high-quality photos and crafting interesting descriptions to emphasize significant features. Moreover, they place your listing on a leading housing platform.


Stevenkaw 24.03.2024

Коментар буде відображений після підтвердження модератором


Додати коментар