Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > Кармелюк

І в дорозі, і під час ділових розпоряджень його мучило одне питання: хто його суперник?

Тільки фурман, крім Розалії, бачив невідому особу, яка сіла в карету красуні, і от Янчевський зважився перш *за все розпитати маршалкового фурмана.

Підкотивши до стайні й звелівши своєму фурманові. випрягти й виводити коней, Янчевський вискочив із екіпажа й підійшов до машталіра, котрий побачивши пана Демосфена, схопився з призьби й шанобливо виструнчився.

— А ходи, вацпане, сюди, на хвилину! — кивнув йому пальцем'Янчевський і зайшов до стайні.— Останнього разу, як ми атакували Кармелюка в печері, чи не пригадуєш ти, хто їздив з пані маршалковою за фурмана?

— Я, ясновельможний пане.

— А-а, тим краще... гм... так... бачиш, от що... пані мар-шалкова доручила мені передати одну річ тому панові, котрий сів тоді до неї в карету й проїхав до безлюдної корчми, ти пригадуєш це? — Машталір закивав головою.— Ну от, дуже добре... То пані маршалкова просила мене передати йом^г одну річ, але, правду кажучи, в хапанині, в метушні я зовсім забув прізвище його, і от... чи не пригадаєш ти, хто то був?

— Не знаю, ясновельможний пане: діло було на світанку, та ще мене так трясло, як у лихоманці, а як закричали караульні, то я й сам хотів був підібрати віжки та дати дра-пака, як ось під той гук і підскочив до нас цей панок, і вельможна пані крикнула: «Рушай!» Я, правду кажучи, не дуже то й дивився иа нього та й він ніби затулив обличчя коміром.

— Ага, затулив! — мимохіть вирвалося в Янчевського.

— Ма ся розуміць... було трохи холодно... та й Кармелюк, здавалося, дивився з-за кожного дерева...'

— Гм... так, так...— схаменувся Янчевський.— Але... чи по можеш ти принаймні пригадати, який він був собою: ну, зріст, стан... хода...— Він вийняв з кишені таляр і кинув його в шапку машталірові.— Постарайся пригадати!

Машталір шанобливо поцілував край пайового закавраша.

— Нехай пап Єзус пошле вельможному панові...

— Ну-ну, годі! — нетерпляче перебив його Янчевський.— Пригадай же.

— До послуг панських! Що він, був високого зросту, і ставний, і молодий, то це я добре пам’ятаю.

— Високого зросту, і ставний, і молодий,— процідив за ним крізь зуби Янчевський і додав сам собі з несамовитою злістю: «Тоді як Читецький гладкий і малого зросту... Ха-ха-ха! Ловко спіймалися ви, чарівна пані!» Але далі! — промовив він уголос.

— І ніби чуб і вуса були в нього чорняві й обличчя неначе смагляве.

— Смагляве! — мимохіть скрикнув Янчевський, і очі його загорілися злим вогнем. «Рудковський! — вирішив він сам собі.Високий, стрункий, брюнет і смаглявий,— вірі! Недарма вона його й вибрала за секретаря, і захотіла влаштувати нову комісію. Розуміємо, розуміємо... роз’їзди, засідання... ділові листи...— Янчевський злісно потер руки: — Ловко придумано, та не на дурня напали... А! Мармурова красуня, холодна, неприступна... проміняла мене на хлопчиська, шмаркача! Але чекайте лишень, я розплутаю або розрубаю цей вузол, і тоді дізнаємося, хто їхав з вами в кареті, хто новий коханець прекрасної Галатеї!» 57

Янчевський пройшовся по стайні й потім промовив, не ди-. влячись на машталіра, голосом глухим і ніби охриплим:

— Ну, з таких ознак догадатися важко... Що ж, так діло й зостанеться, а от скажи мені: чи давно приїжджав до вас пай Рудковський? Може, й зараз він тут?

— Був, ясновельможний пане, вже двічі, а ось тепер, днів зо два, як поїхав...

— Ага... ну, так... ти ж подивися за кіньми: в мене фур-* ман повий...

1 Як за своїм оком, ясновельможний папе! — відповів машталір і, низько вклоняючись, провів оскаженілого пана до воріт, а потім повернувся в стайню, голосно крекнув і глибокодумно мовив: — Ма ся розуміць!

Трохи підкульгуючи на одну ногу, посунув Янчевський до панського дому.

Лютість душила його.

LXVII

«Так ось як, шановна пані! — скрипів Янчевський сам до себе, скрегочучи зубами.— Нового коханця безпечно тримати в домі... Чоловік не помітить. Е, та що він там помітить! Обліпився, заплив салом, нічого не бачить! Та я примушу його прозріти; тільки час, тільки час,—і ви заб’єтеся в мене в руках, як метелик, шановна пані!»

З цими словами розлючений, задиханий Демосфен вибрався по входах на ганок будинку й зайшов у сіни.

Лакей, що дрімав коло вікна,-схопився з місця й кинувся хапливо роздягати пана, який так несподівано з’явився.

Янчевський довідався, що пані дома, в себе в будуарі, пан маршалок спочиває, і, як своя людина, пройшов без повідомлення до вітальні. Ні в залі, ні у вітальні не було нікого, двері ж до будуара господині були напіводчннені.

Попередня
-= 218 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 8.

Останній коментар

Mike Gimson 25.03.2024

Коментар буде відображений після підтвердження модератором


Stevenkaw 24.03.2024

Your professional can suggest on retaining or removing specific furniture. They will offer advice for optimizing both the inside and outside appearance to attract to prospective lookers. Their own offerings comprise snapping high-quality photos and crafting interesting descriptions to emphasize significant features. Moreover, they place your listing on a leading housing platform.


Stevenkaw 24.03.2024

Коментар буде відображений після підтвердження модератором


Додати коментар