Слава ЗСУ!

Розалія прикусила губу, нахмурила брови, та, перебравши в умі кілька редакцій, не спинилася ні на одній.

«Ні, це хвилювання заважає мені думати,— вирішила сама собі Розалія,— треба пройтися, заспокоїтися й, головне, переговорити з Фросею: ця хитра проноза не повинна підозрівати, що лист до Кармелюка буде від пані маршалкової, що вона кличе його на побачення».

Розалія розірвала початий аркуш паперу, жбурнула його в бювар і підвелася з місця. Спершу вона взялася була за ручку сонетки, щоб покликати Фросю в будуар, але потім передумала й вирішила пройти до неї в гардеробну, де Фрося шила, й там переговорити з нею. Гардеробна була куткова, зовсім ізольована кімната.

Розалія вийшла з будуара, не причинивши за собою дверей.

Фросю вона застала в гардеробній. Побачивши пані, Фрося злякано схопилася з місця.

— Ясновельможна пані кликала мене? — спитала вона.

— Ні, я прийшла сюди подивитися на деякі сукні. Зачини двері й вийми мені мої амазонки для полювання.

Фрося поспішила виконати волю своєї господині.

— Ось ця нічого, і ця ще теж годиться,— заговорила вона, розглядаючи вийняті сукні,— а зелену треба буде пошити нову. Буде багато полювань і всяких свят, якщо, звичайно, тільки пощастить піймати того проклятого лотра...

— О, хай допоможе в цьому ясновельможному панству свята панна! — мовила"Фрося, молитовно складаючи руки.

— Я сподіваюся, що цього разу нам пощастить піймати його: тепер усім ділом завідує не пан Янчевський, а я.

Фрося давно вже чула про це, але вважала за свій обов’язок скрикнути захоплено й з подивом:

— Пані?!

— Я. Панство обрало мене, і от ми придумали такий спосіб, котрий уже хоч би що, а неодмінно заведе шельму в пастку. Для цього й ти повинна будеш узяти участь в одному маленькому ділі.

— Я, матка свєнта! Та я ж од радості вмру! — затарабанила цього разу вже з щирим захопленням Фрося.— Така честь! Прислужитися вельможному папству? Хоч і в саму пащу тому звірові кинуся!

— Ну, цього зовсім не треба буде, а річ ось у чому... тільки пам’ятай — нікому й слова.

— З могили скоріше почують його! — Очі Фросі загорілися цікавістю, вона ступила трохи вперед і шанобливо спинилася перед Розалією.

Розалія частково познайомила Фросю з новим планом, як піймати Кармелюка.

— От бачиш,— закінчила вона,— нам треба передусім знайти спооі'б надіслати листа. Ось для цього я вирішила передусім послати одного листа на пробу: чи Дійде він до Кармелюка? Дід погодиться передати його Кармелюкові тільки тоді, коли буде певен, що лист від доброзичливця. Тому я вирішила, що найкраще буде, коли ти спробуєш передати його, до речі, ти ж з того села, що й Кармелюк.

— Лечу! Несу!

— Чекай, не спіши! Треба, щоб дід повірив тобі, а ти — панська покоївка, тому не кажи нічого певного, а постарайся

так "поводити себе, щоб дід подумав, ніби ти була коханкою отамана. Ти зумієш це розіграти?

— О, пані ще питає? — промовила навіть трошки ображено Фрося.

— І потім далі: ти повинна дати зрозуміти старому, що твій лист остерігає Кармелюка від якоїсь небезпеки.

— Розумію, розумію,— закивала Фрося голівкою.

— І ні слова дідові про те, що ти знаєш про його близь

кість з Кармелюком; так, ніби ти попала до нього випадково. •

— Нехай ясна пані не турбується,— все зроблю, що й краще не можна.

— Зробиш усе спритно — можеш розраховувати на мою вдячність, я не поскуплюся.

— О пані! — скрикнула Фрося, обсипаючи руку Розалії поцілунками.— Нічого, нічого мені по треба! Нехай тільки пані впевниться в тому, що Фрося вірна й спритна служниця і за свою пані ладна піти хоч і на смерть.

Тим часом, поки між Розалією й Фросею відбувалася ця сцена, до садиби пана маршалка підкотив Янчевський. Не під’їжджаючи до будинку, він, як своя людина, звелів фурманові повернути зразу ж до стайні. Він з тиждень уже не був у дворі маршалка, але цей тиждень не пропав у нього задарма. Передусім він кинувся до Читецького й дізнався в нього, що він не тільки не сідав у карету пані маршалко-вої, а навіть не бачив її, бо весь час не розлучався з-Зеленським і стояв з ним на варті, а потім невідступно був коло печери. Читецький же підтвердив Янчевському слова Зелен-ськото про те, що бачили Кармелюка біля садиби дераж-нянського попа.

Слова Читецького, підтвердивши очевидну брехню, а значить, зраду Розалії, розлютили Янчевського, але цього разу він ще справився з своїм серцем. Перш за все він установив найпильніший таємний нагляд за садибою батька Олесі, потім перепровадив Явтуха в літинську тюрму і тільки тоді подався до маршалка.