Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Хроніка вбивства, про яке всі знали заздалегідь

— Мати божа! — прошепотіла вона, похоловши з жаху. — Скажіть, ви ще на цьому світі чи ні?

Байярдо Сан Роман не увійшов, не мовив і слова, а тільки злегка штовхнув у двері дружину. Потім поцілував Пуру Вікаріо в щоку й озвався до неї голосом, у якому бринів глибокий смуток і водночас ніжність.

— Спасибі за все, мамо, — сказав він. — Ви свята жінка.

Тільки Пура Вікаріо знала, що робила наступні дві години, і вона лягла в могилу, не розкривши цієї таємниці. «Я пам'ятаю тільки, як мати однією рукою вчепилася мені в коси, а другою била мене з такою люттю, що я думала, вб'є на-смерть», — розповіла Анхела Вікаріо в розмові зі мною. Але й це вона робила з певною осторогою, і чоловік та старші дочки, які спали в інших кімнатах, не знали нічого аж до ранку, коли нещастя знайшло своє остаточне завершення.

Близнюки повернулися додому незадовго до третьої години, терміново викликані матір'ю. Вони побачили Анхелу Вікаріо в їдальні — вона лежала долілиць на канапі з посинцьованим обличчям, але вже не плакала. «Я перестала боятися, — розповіла мені вона. — Навпаки, почувала себе так, ніби знов оживаю після смертельного отупіння, і хотіла тільки, щоб усе якомога скоріше скінчилося і я змогла нарешті поспати». Педро Вікаріо, рішучіший вдачею, ніж його брат, схопив сестру за стан, підняв і посадив на стіл.

— Ну, дівчино, — мовив він, трусячись од люті, — скажи нам, хто це зробив?

Анхела помовчала, але не довше, ніж треба було, щоб подумки вимовити ім'я. Вона відшукала його в сірих сутінках пам'яті, вона побачила його з першого погляду серед мішанини імен світу цього й світу потойбічного і кинула ним об стіну, а тоді мов приколола його туди несхибною стрілою — такого собі безпорадного метелика, чий вирок був записаний на скрижалях вічності.

— Сантьяго Насар, — сказала вона.


III

Адвокат твердив, що убивство вчинено з метою захистити честь родини, і совісний суд[3] погодився з цим мотивуванням. Брати заявили в кінці процесу, що тисячу разів учинили б так само за подібних обставин. Вони збагнули, як їм захищатися ще від тієї миті, коли здалися на ласку своєї церкви за кілька хвилин після вбивства. Засапані, брати вбігли до плебанії, переслідувані по п'ятах гуртом розпалених арабів і поклали незаплямлені ножі на стіл перед отцем Амадором. Обидва були виснажені варварською працею смертовбивства. Їхній одяг та руки були в червоних плямах, а обличчя вимазані змішаною з потом і ще живою кров'ю, проте священик згадував, що здалися вони йому з великою гідністю.

— Ми вбили його умисне, — повідомив Педро Вікаріо, — але ми невинні.

— Можливо, перед богом і невинні, — сказав падре Амадор.

— Перед богом і перед людьми, — заявив Пабло

Вікаріо. — То була справа честі.

І навіть більше: розповідаючи про ті події, вони намагалися зобразити себе куди невблаганнішими месниками, ніж були насправді. Запевняли, ніби вони геть покололи ножами парадні двері будинку Пласіди Лінеро і наполягали, що слід полагодити їх за громадський кошт. У в'язниці в Ріочачі, де брати просиділи три роки в чеканні суду, бо не мали грошей, щоб заплатити заставу, найдавніші в'язні згадували їх як хлопців добрих і товариських, але ніхто ніколи не помітив у них жодної ознаки каяття. А втім, як виявилося згодом, усе відбувалося зовсім інакше, і брати Вікаріо не зробили нічого такого, щоб убити Сантьяго Насара негайно і не перетворювати це вбивство на публічну виставу. Скоріше навпаки: вони робили все, що в людській спромозі, аби хтось завадив їм убити його, але їхні зусилля пропали марно.

Як розповіли мені брати через багато років, вони насамперед пішли шукати його в заклад Марії Алехандріни Сервантес, де були з ним до другої ночі. Цей факт, як і багато інших, не зазначений у протоколі слідства. Звичайно, Сантьяго Насара вже не могло бути там на той час, коли, як запевняють близнюки, вони подалися туди шукати його, бо ми всією компанією пішли прогулятись і поспівати серенади, але в кожному разі досить сумнівно, чи справді вони туди ходили. «Вони більше не поверталися, відтоді як пішли звідси», — розповіла мені Марія Алехандріна Сервантес, і я знав ту жінку надто добре, щоб сумніватись у правдивості її слів. Зате достеменно встановлено, що брати пішли чатувати на нього в крамницю Клотільди Арменти, де, як вони знали, можна було зустріти кого завгодно — тільки не Сантьяго Насара. «То був єдиний відкритий заклад», — пояснили близнюки Вікаріо слідчому. «Рано чи пізно він мав з'явитися там», — розповіли вони мені після того, як їх випустили на волю. Одначе кожен знав, що парадні двері будинку Пласіди Лінеро навіть удень були взяті зсередини на засув і що Сантьяго Насар завжди носив із собою ключі від дверей чорного ходу. В ті двері він і зайшов, коли повернувся додому і коли брати Вікаріо вже понад годину чекали на нього з протилежного боку, і якщо потім, ідучи зустрічати єпископа, він вийшов на майдан крізь парадні двері, то це трапилося цілком несподівано, і навіть слідчий, складаючи протокол, так і не збагнув, чого небіжчик раптом відступив від свого усталеного звичаю.


  3 Совісний суд — суд, який розглядає справи не тільки на основі закону, а й з урахуванням природної справедливості.

Попередня
-= 13 =-
Наступна
Коментувати тут.


Ваш коментар буде першим!