Слава ЗСУ!

— Тоді звертайтеся до Ради! — перелякано закричав Фінджі. — Рада Часів знає все. Якщо ви така поважна особа… — Задихаючись, Фінджі не зміг докінчити фразу.

Харланів палець нерішуче ворухнувся на пусковій кнопці.

— Що знає Рада?

— Невже ви думаєте, що в такій справі я діяв би сам? Я доповів про все Раді одразу після Зміни Реальності. Ось копія моєї доповідної записки.

— Стояти на місці! Ані руш!

Однак Фінджі не звернув уваги на окрик. Він так прудко метнувся до картотеки, немов у нього вселився злий дух. Знайшовши код потрібного донесення, він поквапливо набрав його. Зі щілини столу поповзла срібляста стрічка, де простим оком можна було побачити складне мереживо цяток.

— Хочете послухати? — запитав Фінджі й, не дочекавшись відповіді, вставив стрічку у відтворювач звуку.

Харлан слухав немов у заціпенінні. Все було зрозуміло. Фінджі доповів Раді про його дії в усіх подробицях. Він детально повідомив про кожен його вихід у Час. Наскільки міг пригадати Харлан, тут не було пропущено жодного факту.

— А тепер звертайтеся до Ради! — закричав Фінджі, коли стрічка закінчилася. — Особисто я не блокував Часу. Я навіть не знав, як воно робиться. Але не думайте, що вони приймуть вас із розкритими обіймами. Ви сказали, що я розмовляв з Твіселом. Так, це правда. Однак то він викликав мене, а не я його. Отже, йдіть і просіть Твісела. Поясніть йому, що ви не простий Технік. А якщо ви хочете спершу вбити мене, вбивайте, Час із вами.

В голосі Обчислювача Харлан відчув радісні нотки. Очевидно, Фінджі вважав себе переможцем, бо навіть не боявся скерованого на нього нейронного випромінювача. Чому? Невже його так втішають Харланові невдачі? Чи то тільки ревнощі затьмарюють йому мозок?

Харлан не встиг дати собі відповіді на ці запитання.

Несподівано Фінджі й усе пов’язане з ним втратило для Харлана будь-який сенс.

Він запхнув зброю в кишеню, крутнувся до дверей і подався до найближчої капсульної шахти.

Тепер він матиме справу з Радою або принаймні з Твіселом. Він не боявся їх ні кожного зокрема, ні всіх разом узятих.

Останнім часом у нього щодень міцніла певність у власній незамінності. Навіть Рада Часів змушена буде пристати на його вимогу, коли для неї постане питання вибору між Нойс і самим існуванням Вічності.

Розділ 11

ЗАМКНЕНЕ КОЛО

Технік Ендрю Харлан прожогом вискочив з капсули в 575-му і, на превеликий свій подив, переконався, що потрапив у нічну зміну. Шалено гасаючи із Сторіччя в Сторіччя, він і не помітив, як минуло кілька біогодин. Він спантеличено дивився на порожні, тьмяно освітлені коридори — свідчення того, що працює лише нечисленна нічна бригада.

Охоплений нервовим збудженням Харлан не міг довго стояти на одному місці. Він повернувся й рушив до житлового сектора. Він повинен знайти кімнату Твісела, так само, як знайшов кімнату Фінджі. Харлана не полишив острах, що його можуть помітити й зупинити.

Притримуючи ліктем випромінювач, він зупинився перед дверима Твіселової кімнати (на них висіла табличка з чітко виведеним прізвищем Старшого Обчислювача). Перевівши регулятор звукового сигналу на повну гучність, Харлан спітнілою долонею натис кнопку й довго не відпускав руки. Навіть крізь двері долинало глухе гудіння.

За спиною почулися легкі кроки, та Харлан не звертав на них уваги, бувши певним, що й перехожий, хто б він там не був, помине його. (О, ця рятівна рожева нашивка Техніка!) Однак перехожий зупинився і сказав:

— Технік Харлан?

Харлан круто обернувся. Перед ним стояв Молодший Обчислювач із новеньких у цьому Секторі.

Харлан ледь стримував у собі роздратування. Що поробиш, це не 482-е. Тут він був не просто Техніком, а Твіселовим Техніком, й молоді Обчислювачі, намагаючись запобігти ласки у великого Твісела, виявляли мінімум чемності й до його Техніка.

— Ви хотіли бачити Старшого Обчислювача Твісела? — запитав Обчислювач.

— Так, сер, — відповів Харлан, невдоволено скривившись. (Що за телепень? А чого б іще він стояв під дверима, натискаючи кнопку сигналізатора? Щоб викликати капсулу?).

— Боюсь, вам не вдасться його побачити, — сказав Обчислювач.

— В мене нагальна справа, я мушу розбудити його.

— Може, й так. Але його зараз немає в 575-му. Він в іншому Сторіччі.

— В якому саме? — нетерпляче запитав Харлан. Обчислювач глянув на нього спогорда.

— Цього я не знаю.

— Але ж я маю конче вранці зустрітися з ним у важливій справі.

— Зрозуміло, — весело сказав Обчислювач, і Харлан ніяк не міг збагнути, що потішає його.

А тим часом Обчислювач уже відверто розсміявся і вів далі: