Слава ЗСУ!

— Це коли я взяв Купера в капсулу? — запитав Харлан.

— А як ти здогадався? — поцікавився Твісел.

— То був єдиний випадок, коли ви по-справжньому на мене розсердилися. Тепер я розумію, що мій вчинок суперечив «Мемуарам Малансона».

— Не зовсім так. Просто в мемуарах жодного разу не згадано про капсули. Мені здавалося, що коли там нічого не сказано про такий важливий аспект Вічності, то це могло означати тільки одне: Купер нічого про нього не знав. Через те я намагався тримати його якомога далі від капсул. Я дуже потерпав, коли ти взяв його із собою в майбутнє, проте, як з’ясувалося, нічого поганого не сталося після вашої поїздки. Все йшло так, як і передбачалося.

Старий Обчислювач поволі потер руки, дивлячись на молодого Техніка з цікавістю та подивом. — І ти про все зумів здогадатися сам. Мені просто в голові не вкладається! Я ладен заприсягтися, що на основі тільки тієї інформації, яку мав ти, навіть досвідчений Обчислювач не зміг би дійти правильних висновків. А Технік і поготів.

Нахилившись до Харлана, Твісел легенько поплескав його по коліну.

— В «Мемуарах Малансона», звичайно, нічого не сказано про твоє життя після від’їзду Купера.

— Розумію, сер, — сказав Харлан.

— Отже, ми можемо розпоряджатися тобою так, як нам захочеться. Ти виявив блискучий талант, і ми його не повинні закопати в землю. Гадаю, ти здатний на більше, ніж бути Техніком. Поки що я нічого не обіцяю, але, сподіваюсь, ти розумієш, що звання Обчислювача тобі до снаги.

Харланові легко вдалося зберегти незворушний вираз обличчя. Тут йому прислужився роками набутий досвід. «Додатковий хабар», — тільки подумав Харлан.

Однак він не повинен керуватися самими припущеннями. Дика, безпідставна здогадка, що осяяла його тієї незвичайної натхненної ночі, перетворилась на поважну гіпотезу — наслідок напруженої роботи в бібліотеці. Твіселова розповідь підтвердила її майже цілком, за винятком однієї деталі: Купер виявився Малансоном.

Це навіть зміцнило Харланові позиції, але він уже менше довіряв собі — помилившися в одному, він може помилитися в іншому. Треба унеможливити будь-яку випадковість. Він повинен діяти напевне!

Спокійним, майже байдужим тоном Харлан сказав:

— Тепер, коли я знаю всю правду, моя відповідальність ще більше зростає.

— Правда?

— Хотілося б знати, чи є ризик у цій ситуації? А що, коли якась несподіванка зашкодить мені вчасно повідомити Куперові необхідні дані?

— Я тебе не розумію.

Чи то тільки привиділось Харланові, чи й справді в стаючих утомлених очах промайнув страх?

— Я хочу знати, чи можна розімкнути коло? Скажу так: а що, коли несподіваний удар по голові виб’є мене з колії в ту саму мить, коли за приписом мемуарів я повинен діяти? Чи означає це, що весь план тоді піде шкереберть? Або, скажімо, я зумисне не дотримуватимуся приписів, викладених у мемуарах? Що тоді?

— Чого тобі раптом спало таке на думку?

— Проста логіка. Якщо я вас правильно зрозумів, то необережними або навмисними діями я можу розімкнути коло. Тобто знищити Вічність. А коли так, — стримано розвивав свою думку Харлан, — то мене повинні застерегти, щоб я був обережний і не робив необачних вчинків. Хоча, наскільки я собі уявляю, тільки збіг надзвичайних обставин може штовхнути мене на такі дії.

Твісел голосно розсміявся, однак в його сміхові Харлан уловив фальшиві нотки.

— Все це чисто академічні розумування, мій хлопчику. Нічого поганого не станеться, оскільки нічого поганого не сталося. Кола ніхто не розімкне.

— Ану ж як розімкне? Дівчина з 482-го… — …у цілковитій безпеці, — нетерпляче перебив Твісел і підвівся зі стільця. — Я бачу, цим розмовам не буде краю. Я наслухався подібних розумувань від своїх колег із підкомісії, яка очолює проект. Ми тільки гаємо біочас. А я, власне, ще й не сказав тобі головного, заради чого й запросив тебе сюди. Ходімо зі мною.

Харлан був задоволений. Для нього все стало ясно, і він тепер не сумнівався у власній могутності. Твісел зрозумів, що Харлан може сказати приблизно таке: «Я відмовляюся від занять із Купером». Або ж може дати Куперові інформацію, яка суперечить мемуарам. Одне слово, Твісел зрозумів, що цими своїми діями Харлан може в будь-який момент знищити Вічність.

Харлан давно вже знав, що він може знищити Вічність. І якщо Твісел розраховував ошелешити його, повідомивши про важливість та значення його ролі й у такий спосіб присилувати до сліпої покори, то він помилився. Харлан раз і назавжди пов’язав свою погрозу знищити Вічність з безпекою Нойс, і те, як Твісел поквапливо крикнув йому: «Вона в цілковитій безпеці!», свідчило, що Обчислювач зрозумів усю серйозність такої загрози.