Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Кінець Вічності

Вчені, котрі працювали з Купером, були вкрай розгублені: перед ними чоловік творив чудеса, але не міг пояснити, як це робиться. Розгубився і сам Купер, оскільки ясно собі уявляв ту титанічну роботу, яку він не може зараз прискорити і яка крок за кроком приведе науку до класичних експериментів Жана Вердьє, на підставі яких великий Антуан Лефевр потім виведе свої фундаментальні рівняння Реальності. Він виразно уявляв, як після всього цього могла бути побудована Вічність. І тільки на схилі свого довгого віку, спостерігаючи як Сонце опускається у води Тихого океану — цей епізод докладно описаний у мемуарах, — Купер раптом зрозумів, що він і є справжній Віккор Малансон. Він не просто замінює його, він є ним. Чоловік, що увійшов в історію як Віккор Малансон, насправді був Брінзлі Шерідан Купер.

Це несподіване прозріння, а також палке бажання прискорити процес створення Вічності, вдосконалити його, зробити простішим та безпечнішим надихнули Купера на написання мемуарів. Коли рукопис був готовий, Купер поклав його у власноручно виготовлений невеличкий контейнер, куди не проникав Час, і залишив у своїй кімнаті.

Так було замкнено коло. Певна річ, ми не повинні особливо зважати на мотиви, що спонукали Купера-Малансона написати свої мемуари. Йому належить прожити своє життя точнісінько так, як він прожив його. Первісна Реальність не допускає ніяких Змін. У цю мить біочасу Купер навіть не підозрює, що на нього чекає попереду. Він щиро вірить, що як тільки навчить Малансона — одразу повернеться у Вічність. Він віритиме в це все своє життя і тільки вже на схилі літ, коли його осяє велике прозріння, він сяде писати мемуари.

Замкнення кола в Часі має надзвичайно важливу мету — розкрити людям таємницю подорожей у Часі, ознайомити з природою Реальності і заснувати Вічність ще до того, коли це дозволить зробити природний хід розвитку науки. В противному разі людство, залишене напризволяще, ніколи не пізнає істинності Часу, оскільки технологічний прогрес в інших напрямках без контролю Вічності призведе до самознищення людства.

Харлан напружено слухав, зачарований величною картиною грандіозного кола Часу, яке, перетинаючи Вічність, замикається в ній на себе. У ті хвилини Харлан навіть забув про Нойс, чого з ним досі не траплялося.

— Отже, ви з самого початку знали про все? Знали, що належить зробити вам? Що належить зробити мені? Знали все, що я вже зробив?

Твісел, здавалося, поринув у глибоку задуму, втупившись невидющим поглядом у синювату цівку тютюнового диму, та от він знову повернувся до реальної дійсності. Він докірливо подивився на Харлана своїми старечими мудрими очима і сказав:

— Ні, звичайно, не знав. Між перебуванням Купера у Вічності й написанням ним мемуарів пролягло кілька десятків біороків. Він міг пригадати тільки ті події, очевидцем яких був сам. Він не міг пам’ятати те, чого ніколи не знав.

Твісел затягся, випустив тоненьку цівку диму й помахом вузлуватих пальців розбив її на маленькі вихорці — Все було зроблено так, як описувалося в мемуарах. Спершу знайшли мене й забрали у Вічність. Потім, коли через багато біороків я став Старшим Обчислювачем, мені передали мемуари й поставили на чолі проекту. Адже в мемуарах йшлося про те, що я повинен очолити проект. Знову минали біороки, й після чергової Зміни Реальності з’явився ти (ми уважно стежили за твоїми Аналогами в попередніх Реальностях). Потім знайшли Купера.

Окремі деталі, не зазначені в мемуарах, мені довелося додумувати самому, керуючись здоровим глуздом, а іноді користуючись Кібермозком. Коли б ти знав, з якою обережністю, наприклад, доводилося мені інструктувати Наставника Ярроу, щоб не видати йому таємниці Вічності. Яку обережність довелося виявляти своєю чергою Ярроу, заохочуючи, у відповідності з моїми інструкціями, твоє захоплення Первісною історією. Як ретельно доводилося оберігати Купера, щоб він випадково не дізнався про те, про що, судячи з мемуарів, він доти не знав.

Твісел сумно всміхнувся й вів далі:

— Сеннор любить пофілософствувати на такі теми. Він це називає переходом причини в наслідок. Мовляв, знаючи наслідок, ми до нього припасовуємо причину. На щастя, я не заплутався у павутинні метафізики так, як Сеннор.

Я був дуже радий, мій хлопчику, коли побачив, що з тебе вийшов чудовий Технік і Спостерігач. В мемуарах про це не згадувалося, оскільки Купер не бачив твоєї роботи й не міг оцінити її. Мене дуже тішив твій талант. Я особисто міг доручати тобі різні складні завдання, завдяки чому твоя важлива роль була не така помітна. Навіть твоя робота під керівництвом Фінджі й та була доречна. Купер згадує в мемуарах про твою тривалу відсутність, під час якої його заняття з математики стали такі напружені, що він з нетерпінням чекав на твоє повернення. Та одного разу ти не на жарт налякав мене.

Попередня
-= 55 =-
Наступна
Коментувати тут.


Ваш коментар буде першим!