Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Кінець Вічності

— Ми не могли ризикувати підробляти їхні гроші або чеки, — в голосі Твісела почулися поквапливі нотки. — Тобі видадуть золото у вигляді невеличких самородків. Як вони потрапили до твоїх рук — ти при потребі пояснюватимеш у відповідності з інструкціями. Ти будеш зодягнений так, як зодягаються місцеві жителі, принаймні твоє вбрання на перший випадок мало чим відрізнятиметься від їхнього.

— Зрозуміло, — сказав Купер.

— А тепер запам’ятай. Будь обачним. Не поспішай. Якщо потрібно буде, вичікуй тижнями. Тобі треба духовно призвичаїтися до тієї епохи, вжитися в неї. Уроки Техніка Харлана — це добрий фундамент, але їх замало. Ти матимеш радіоприймач, виготовлений на технологічних засадах двадцять четвертого Сторіччя, який допоможе тобі йти в ногу з часом, бути в курсі подій, а головне — навчитися правильної вимови й інтонації. Зроби це якомога ретельніше. Я певен, що Технік Харлан чудово володіє англійською, але ніщо не замінить вивчення мови безпосередньо на місці.

— А що, коли я потраплю не туди, куди слід? — запитав Купер. — Тобто не в 23,17?

— Треба все ретельно перевірити. Але все буде гаразд. Все буде так, як задумано. (Все буде гаразд, оскільки так уже було, подумав Харлан. Коло замикається…) Очевидно, на Куперовім обличчі промайнула тінь сумніву, бо Твісел поквапливо додав:

— Координати ретельно вивірені. Я ще раніше хотів пояснити тобі наші методи, а зараз для цього слушна нагода. До речі, це допоможе і Харлану краще зрозуміти систему управління капсулою. (Харлан різко обернувся від вікна й утупився в пульт управління. Крізь завісу відчаю зблиснув кволий промінчик надії. А що, коли…)


Твісел усе ще читав Куперові лекцію повчальним тоном шкільного учителя, і Харлан краєм вуха прислуховувався до його слів.

— Неважко зрозуміти, — пояснював Твісел, — що основна наша проблема полягала в тому, щоб визначити, як далеко в Первісну епоху можна послати об’єкт, давши йому енергетичний поштовх. Найпростіше було послати в минуле капсулу з людиною, яка б вимірювала рівень втраченої енергії. З допомогою астрономічних спостережень або одержуючи інформацію з радіопередач, ця людина щоразу визначала б, у яке Сторіччя вона потрапила, з точністю до сотих часток. Однак такий процес був би надто повільний, ще й небезпечний, оскільки нашого посланця могли б помітити місцеві жителі, що обернулося б катастрофічними наслідками для всього проекту.

А тому замість людини ми послали в минуле певну масу радіоактивного ізотопу, ніобію-94, який, випромінюючи бета-частки, перетворюється на стійкий ізотоп, молібден-94. Період напіврозпаду ніобію-94 становить майже точно п’ятсот Сторіч. Початкова стадія радіоактивного випромінювання нам відома. Поступово інтенсивність випромінювання зменшується відповідно до відомих законів і, певна річ, може бути виміряна надзвичайно точно.

Коли капсула потрапляє в призначене Сторіччя Первісної епохи, ампула з ізотопом вистрілюється у гірський схил і капсула повертається назад у Вічність. У ту саму мить біочасу, коли ампула вистрілює, вона з’являється в усіх майбутніх Часах, відповідно постарівши. В 575-му Сторіччі (фактичного Часу, а не Вічності) на місце пострілу виходить Технік, знаходить ампулу з допомогою приладів, чутливих до радіоактивного випромінювання, і забирає її.

Вимірявши рівень радіації, можна визначити, скільки часу пролежала ампула на гірському схилі, а відповідно, з точністю до двох десяткових знаків дізнатися, в яке Сторіччя потрапила наша капсула. Отже, пославши в минуле з різною силою енергетичного поштовху десятки ампул, ми побудували градуйовану криву. Потім цю криву ми перевірили, посилаючи ампули вже не в Первісну епоху, а в ранні Сторіччя Вічності, де можна було провадити прямі спостереження.

Певна річ, були й невдачі. Кілька перших ампул загубилися, оскільки ми не врахували геологічних змін, що відбулися між останніми Сторіччями Первісної епохи і 575-м. Не були знайдені в 575-му й ще три ампули, випущені пізніше. Очевидно, не зовсім чітко спрацював катапультуючий механізм й увігнав ампулу надто глибоко. Ми припинили наші досліди тільки тоді, коли рівень радіації у тій місцевості перевершив усі допустимі норми й ми почали побоюватися, що хтось із місцевих жителів помітить це й зацікавиться, звідки там взялися радіоактивні відходи. Зрештою, ми досягли своєї мети і тепер упевнені, що можемо послати людину в будь-яке Сторіччя Первісної епохи з точністю до сотої частки. Ти все зрозумів, Купере?

— Цілком, Обчислювачу Твіселе, — відповів Купер. — Я вже бачив ту градуйовану криву, але не розумів, для чого вона. Тепер мені все ясно.

Попередня
-= 60 =-
Наступна
Коментувати тут.


Ваш коментар буде першим!