Слава ЗСУ!

— Це ти такої думки, — сказав Кармоді.  — До речі, у тебе є назва?

— Звісно, — відповіло місто.  — Моя назва — Бельветтер. Маю статус повноправного міста штату Нью-Джерсі. Ви не бажаєте кави, а може, сендвіч чи свіжих фруктів?

— Кави було б непогано, — погодився Кармоді.

Він дозволив голосові Бельветтера провести себе за ріг у відкриту кав’ярню. Кав’ярня називалася «Козенятко» і нагадувала заїзд Веселих І дев’яностих років, де не забули ні райдужних ламп Тіффані, ні канделябрів зі скляними дармовисами, ні механічного піаніно. Як і все, побачене в місті, кав’ярня була бездоганно прибрана, проте безлюдна.

— Приємна атмосфера, не правда? — запитав Бельветтер.

— Балаган, — зморщив носа Кармоді.  — Але якщо тобі до вподоби…- На стіл опустилася неіржавіюча таця з чашкою паркої міцнющої кави з молоком.  — Обслуговують принаймні добре, — додав Кармоді. Сьорбнув кави.

— Смачна? — запитав Бельветтер.

— Дуже, дуже смачна.

— Я таки пишаюся своєю кавою, — спокійно промовив Бельветтер.  — А ще кухнею. Може, хочете ще чогось? Омлет або суфле?

— Нічого, — рішуче відмовився Кармоді. Він відхилився на спинку стільця і запитав: — Отже, ти — зразкове місто, так?

— Так, маю честь ним бути, — відповів Бельветтер.  — Я — найновітніше із зразкових міст і, здається, найдосконаліше. Мою концепцію розробила спільна дослідницька група Йєльського та Чікагського університетів у співробітництві з фондом Рокфеллера. Більшість моїх конструкцій спроектував Массачусетський технологічний інститут, хоча деякі спеціальні проблеми досліджували в Прінстоні та в корпорації РАНД. Будівництво вела Дженерал Електрик, а фінансування забезпечив фонд Форда разом з деякими іншими організаціями, називати які я не маю права.

— Забавненька історія, — сказав Кармоді нестерпно байдужим голосом.  — А там через вулицю що, готичний собор?

— Так, абсолютно готичний, — відповів Бельветтер.  — До того ж міжконфесійний і відкритий усякій вірі, запроектований на триста сидячих місць.

— Як на будівлю такого розміру — небагато.

— Небагато, звичайно. Але моя ідея полягає в поєднанні святобливості та затишку. Багатьом подобається.

— До речі, а де ж люди? — запитав Кармоді.  — Я нікого ще не бачив.

— Виїхали, — сумовито повідомив Бельветтер.  — Всі перебралися.

— Чому?

Бельветтер хвильку помовчав, а потім відповів:

— Чвари серед громадян. Непорозуміння чи, я сказав би, фатальний ряд непорозумінь. Підозрюю, що кілька баламутів підбурили мешканців до масового виїзду.

— А що, зрештою, сталося?

— Не знаю, — признався Бельветтер.  — Слово честі, не знаю. Одного дня всі просто виїхали. Знічев’я! Але я певен, що вони повернуться.

— Сумніваюся.

— А я переконаний. До речі, містере Кармоді, чому б вам тут не оселитися?

— Мені? Ви знаєте, якось…

— Ви наче втомилися від мандрів. Я певен, що вам не завадить відпочити.

— Останнім часом я таки справді здорожився, — відзначив Кармоді.

— Хто знає, може, вам тут сподобається, — сказав Бельветтер.  — Принаймні ви мали б унікальну можливість користуватися послугами найсучаснішого, найдосконалішого міста у світі.

— Це, мабуть, цікаво, — сказав Кармоді.  — Я ще подумаю.

Місто Бельветтер його заінтригувало. Одначе виникли й деякі побоювання. Йому хотілося б точно знати, що сталося з мешканцями міста.

РОЗДІЛ 23

Поступившись наполяганням Бельветтера, Кармоді переспав ніч у розкішному номері для молодят готелю «Король Георг V». Уранці він прокинувся бадьорий і вдячний. Його голові так бракувало перепочинку!

Сніданок Бельветтер подав на терасі, а поки Кармоді їв, грав для нього жвавий квартет Гайдна. Свіже повітря бадьорило, і, якби Бельветтер не сказав, Кармоді й не здогадався б, що воно кондиціоноване. Температура й вологість були напрочуд оптимальні. З тераси відкривався чудовий вид на західний квартал Бельветтера — приємна мішанина китайських пагод, венеціанських місточків, японських каналів, зеленого пагорба, храма з корінфськими колонами, автомобільної стоянки, норманської вежі та купи інших споруд.

— Ти прекрасно виглядаєш, — сказав він містові.

— Радий, що вам сподобалося, — відповів Бельветтер.  — Стиль викликав суперечки і обговорення з різних позицій, ще як тільки мене заснували. Одні відстоювали єдність стилю: гармонійна група форм виливається в гармонійне ціле. Одначе, таке вже було раніше. Немало зразкових міст збудовано саме так. Одноманітність породжувала нудьгу, впадала в око штучність, створена однією людиною або одним комітетом, міста були наче несправжні.