Слава ЗСУ!

Про бурхливу життєву путь Ізабелли Гілберт можна довідатись не в Кораліо, а де-небудь в іншому місці. Новий Орлеан дав їй життя і ту мішану іспано-фран-цузьку кров, що примусила її пережити стільки гарячих, неспокійних днів. Вчилася вона мало, але добре знала мужчин і їхні інтереси, — тут, мабуть, допомагав їй інстинкт. Рідко трапляються жінки, обдаровані такою безоглядною сміливістю, такою палкою жадобою пригод, таким потягом до втіх. Всякі обмеження дратували її. Це була Єва, яка вже вчинила гріх, але ще не зазнала гіркої розплати. Вона несла життя, як троянду в себе на грудях.

Кажуть, ніби з великої сили мужчин, які упадали коло неї, тільки один щасливець припав їй до вподоби. Президентові Мірафлоресу, блискучому, але хисткому правителеві Анчурії, віддала вона ключ від свого завзятого серця. Як же тоді могло статися, що вона — за свідченням жителів Кораліо — після одруження з Гудвіном зажила нудним, сонним, бездіяльним життям?

Приховані ниті тягнуться далеко, аж ген за море. Якщо простежити їх, можна дізнатися, чому О’Дей, прозвании Куцим, що служив у Колумбійському розшукному агентстві, втратив свою посаду. А щоб веселіше минав час, ми вважатимем за приємний обов’язок прогулятися з МомусомМомус — у старогрецькій міфології бог жартів, насмішки та театрального мистецтва. під тропічними зорями, де колись гордо виступала сувора МельпоменаМельпомена — муза трагедії.. Викликати такий сміх, щоб аж луна йшла від цих розкішних джунглів та похмурих бескидів, де колись розтиналися крики нещасних, що попали до рук піратів, відкинути спис і тесак і атакувати тільки насмішками та веселими дотепами, з іржавого шолома давньої казки добувати спасенну усмішку радості — от чим любо тішитись у холодку цитринових дерев па морському березі, вигнутому, як уста, готові усміхнутись.

Бо тут іще живі казки Іспанських морів. Ця частина материка, обмита бурхливими хвилями Карібського моря, де над стіною страшних тропічних джунглів височать бундючні Кордільєри, ще й досі оповита таємничими переказами. У минулі часи морські розбійники та повстанці будили відгомін серед цих бескидів, готуючи в зелених заростях своїми кремінними рушницями та мечами поживу для кондора, що без упину ширяв над ними. Ці історичні триста миль неспокійного узбережжя так часто переходили з рук у руки — то до морських бродяг, то до ворогуючих держав, то до несподівано повсталих змовників, — що навряд чи знали хоч раз па протязі століть, кого називати своїм законним правителем. Пісарро, Бальбоа, сер Френсіс Дрейк та Болівар зробили все, що змогли, аби приточити їх до християнського світу. Сер Джон Морган, ЛафітПісарро (1471—1541) — іспанець, завойовник Перу; Бальбоа (1475—1517) — іспанець, один із перших дістався до Тихого океану; сер Френсіс Дрейк (1540—1596) — англієць, мореплавець і колонізатор; Болівар (1783—1830) — видатний борець за незалежність іспанських колоній у Центральній та Південній Америці; сер Джон Морган (1635—1688) — англійський пірат і завойовник; Лафіт (1780—1825)— французький пірат і мореплавець. та інші прославлені задираки товкли й засипали їх ядрами в ім’я сатани.

Гра триває і тепер. Правда, рушниці піратів замовкли, але розбишака-фотограф, що робить мініатюрні і збільшені знімки, але турист із кодаком і розвідники лагідної зграї пройдисвітці відкрили цей берег і далі провадять ту саму справу* Крамарі з Німеччини, Франції, Сіцілії загрібають тепер на своїх прилавках гроші цієї країни. Знатні авантюристи товпляться в передпокоях тутешніх правителів з проектами залізниць та концесій. Маленькі опереткові народи бавляться урядами та інтригами, аж поки зненацька не з’явиться в морі велика мовчазна каноперка й не попередить їх, щоб вони не ламали своїх іграшок. Разом з усім цим приходить маленький чоловічок, шукач пригод з порожніми кишенями, що їх він прагне наповнити, веселий, тямущий ділок — новітній казковий принц з будильником у руках, яким куди легше, ніж сентименталышм поцілунком, можна збудити прекрасні тропіки від вікової дрімоти. Звичайно він приносить із собою й трилисникТрилисник — емблема й герб Ірландії. і гордо виставляє його поряд з бундючними пальмами. Це він витурив звідси Мельпомену Ё примусив Комедію танцювати в сяєві рампи Південного Хреста.

Отже, нам є про що розповісти. Можливо, ця повість особливо припаде до вподоби не геть-то розбірливому вухові Моржа, бо в ній справді можна знайти і шхуни, й чоботи, й сургуч, і капустяні пальми, і президентів — замість королів.

Додайте до цього трохи кохання та змов, щедро посипте цю мішанину тропічними доларами, зігрітими не так жарким сонцем, як гарячими долонями шукачів щастя, — і ви можете вважати, що перед вами саме життя, таке просторікувате, що й иайбалакучіший із Моржів натомився б, слухаючи його.