Слава ЗСУ!

Дівчинка, стоячи коло ліжка, вичікувально дивилась на неї.

Спробую – сказала чародійка – трохи ліпше припасувати це твоє… вбрання. Я завжди мала нахил до крою і шиття, маю дати собі раду і з цієї шкурою цапа. А ти, відьмачко, мала колись в руці голку? Навчено тебе ще чого небудь, крім діравлення мечем міщків з сіном?

Як я була на Заріччі, в Кагені, то мусила прясти – сказала неохоче Цирі. – Шиття мені не давали, бо тільки псувала льон і марнувала нитки, все треба було пороти. Сташно нудно було це прядіння, ей!

Факт – захихотіла Трісс. – Важко знайти щось нудніше. Я теж ненавиділа прясти.

А мусила? Я думала, що… Але ти чарів… Чародійка. Ти ж все можеш начарувати? Ту гарна сукенку… вичарувала собі?

Ні – усміхнулась Цирі. – Але і не робила її власноруч. Я так гарно не зможу.

А моє вбрання як зробиш? Вичаруєш?

Не маю такої потреби. Зроблю магічну голку, якій додам закляттям трохи енергії. А якщо буде треба…

Трісс повільно просунула долоню до розшарпаної дірки на рукаві курточки, промовила закляття, одночасно активізуючи амулет. Дірка зникла без сліду. Цирі радісно писнула.

Це чари! Ти зачарувала куртку! Ха!

Тимчасово, поки пошиємо просту, але порядну. Ну, а зараз, моя панно, знімай все, переодягнись у щось інше. Це не твій єдиний одяг?

Цирі помотала головою, підняла віко скрині показала вицвілу вільну льняну сукню, бурий каптанчик, льняну і вовняну сорочки, яка нагадувала покутну мішковину.

Це моє - повідомила. - В цьому сюди приїхала. Але зараз я цього не ношу. Це бабські речі.

Розумію – скривилась глузливо Трісс. – Бабське чи ні, але зараз мусиш у це переодягтися. Ну, живо роздягайся. Дозволь, допоможу… Холера! Що це? Цирі?

Плечі дівчинки вкривали великі, підплилі кров’ю синці. Більшість з них вже пожовкли, частина були свіжими.

Що це, в дідька? – повторила гнівно чародійка. – Хто тебе так побив?

Це? – Цирі зиркнула на плечі, ніби здивована кількістю синців – А, це… Це вітряк. Була заповільною.

Бляха, що за вітряк?

Вітряк – повторила Цирі, піднімаючи на чародійку свої великі очі. – Це є такий… Ну… Я на ньому вчуся уникати атаки. Він має лапи з киями і крутиться, і махає тими лапами. Треба швидко скакати і швидко ухилятися. Треба мати лефлекс¹¹ . Як що немає лефрексу, то вітряк вдарить києм. Спочатку той вітряк мене постійно лупцював. Але тепер…

 Зніймай леггінси і сорочку. О Боже милий! Дівчинко! Ти взагалі можеш ходити? Бігати?

Обидва стегна і ліва сідниця були чорно гранатові від синців і набряків. Цирі здригнулась і засичала, сахнувшись від долоні чародійки. Трісс вилаялась червонолюдською, дуже шпетно.

- Це теж вітряк? – спитала, намагаючись залишатись спокійною.

- Це? Ні. О, це не вітряк. – Цирі байдуже продемонструвала вражаючий синець на гомілці, нижче лівого коліна. – А це інше. То маятник. На маятнику я треную рухи з мечем. Геральт сказав, що я дуже добра на маятнику. Каже, що маю той, ну… Чуйку. Маю чуйку.

- А якщо не вистачить чфйки – скрипнула зубами Трісс – тоді, як припускаю, маятник тебе вдарить?

- Ну певно – підтакнула дівчина, дивлячись на неї і явно дивуючись її невігластву. – Вдарить, і ще як.

- А тут? На боці? Що це було? Ковальський молот?

Цирі засичала від болю і почервоніла.

Впала з гребеня.

… а гребінь тебе вдарив – докінчила Трісс, яка щораз важче панувала над собою. Цирі пирхнула.

Як гребінь може вдарити, якщо вкопаний у землю? Не може! Просто впала. Виконувала пірует у стрибку і мені не вийшло. Від того цей синець. Бо я вдарилась об стовп.

І лікувалась два дні? Маєш клопіт з диханням? Болить?

Зовсім ні. Коен помасував мене і знову всадовив на гребінь. Так треба, розумієш? Інакше схопиш страх.

Що?

Схопиш страх – повторила гордо Цирі і відкинула з чола попелясту гривку. – Не розумієш? Навіть якщо щось станеться, то треба одразу знову на снаряд, бо інакше будеш боятись, а якщо будеш боятися, то вправа ніколи не вийде. Відступати не можна. Геральт так сказав.

Мушу запам’ятати цю максиму – процідила чародійка. – Так само, що вона походить саме від Геральта. Це незлий рецепт на життя, тільки я не впевнена, чи результативний на всі випадки. Але досить легко реалізований чужим коштом. Так значить, не можна відступати? Хоча і кидано тебе, і бито в тисячу способів, ти маєш встати і тренуватись далі?

Певно що. Відьмак не боїться нічого.

Справді? А ти, Цирі? Нічого не боїшся? Щиро відповідай.

Дівчинка відвернула голову, закусила губу.

А ти нікому не скажеш?