Слава ЗСУ!

Де салат, верескнула раптом, а Ламберт скривився гостро і наказав зняти лікті зі столу.

Грибки й салат. У грудні?

Зрозуміло, подумала Трісс. Її годують тими легендарними печерними сапрофітами, не відомими науці гірськими травами, напувають знаменитими настоянками з таємного зілля. Дівчинка розвивається швидко, набирає сатанинської, відьмачої кондиції. У природнй спосіб, без мутації, без ризику, без гормональної революції. Але чародійка не могла того бачити. Для чародійки це секрет. Нічого мені не повідали, нічого мені не сказали.

Бачила, як ця дівчинка бігала. Бачила, як танцювала з мечем на балці, гнучка і швидка, повна повна танцівничої, котячої грації, рухалась, як акробатка.

Мушу, подумала, я конче мушу побачити її голою, пересвідчитись, як розвинулась під впливом того, чим її тут годують. А якби так вдалось знайти і вивезти звідси зразки «грибків» і «салату»? Ну, ну…

А довіра? Чхала на вашу довіру, відьмаки. У світ є рак, є чорна віспа, правець та лейкемія, алергії, є синдром раптової смерті немовлят. А ви ваші «грибки», з яких можливо вдалось би створити, ліки, що рятуватимуть життя, ховаєте від світу. Тримаєте в секреті навіть переді мною, якій виказуєте приязнь, шану і повагу. Навіть я не можу побачити не тільки Лабораторію, але й навіть чортових грибків!

Для чого ж мене викликали? Мене, чародійку?

Магія!

Трісс захихотіла. Ха, подумала, маєте! Цирі напустила вам такого ж страху, як і мені. «Від’їхала» в сон наяву, почала віщувати, пророкувати, виділяти ауру, яку ви відчуваєте майже так само добре, як я. Рефлекторно «сягнула» за чимось психокінетичним, або силою волі вигнула олов’яну ложку, втупившись у неї за обідом. Відповідала на питання, які задавали подумки, а може й на такі, яких навіть подумки боялись задавати. І охопив вас страх.

Зрозуміли, що ваша Несподіванка є ще більш несподіваною, ніж вам здавалося. Зрозуміли, що маєте у Каер Морхені Витік.

Що не дасте собі раду без чародійки.

А не мають ні одної приязної чародійки, якій могли би довіряти. Крім мене і …

І крім Єнніфер.

Вітер завив, застукав віконницями, підняв гобелена. Трісс Мерігольд обернулась навзнак, і почала замислено гризти ніготь великого пальця руки.

Геральт не запросив Єнніфер. Запросив мене. Знати б чому…

Чому…

Чому ти не прийшов сюди до мене? – тихо скрикнула у темряву, збуджена і зла.

Їй відповів виючий серед руїн вітер.

*****

Ранок був сонячний, але страшенно холодний. Трісс прокинулась змерзлою, невиспана, але заспокоєна і впевнена. Вона зайшла в залу останньою. Її зусилля були гідно винагороджені поглядами, що оцінили її зусилля – змінила дорожнє вбрання на ефектну, але просту сукню, уміло вжила магічні пахощі і не магічну, але дуже дорогу косметику. З’їла кашу, обговорюючи з відьмаками мало важливі та банальні теми.

- Знову вода? – раптом забурчала Цирі, зазираючи до кубка. – Мені терпнуть від води зуби! Я б попила соку! Того синього!

- Не горбся – сказав Ламберт, краєм ока зиркаючи на Трісс. – І не витирай рота рукавом! Закінчуй їсти, час тренуватись. Дні щораз коротші.

Геральте – Трісс закінчила вівсянку. – Цирі вчора впала на Шляху. Нічого страшного, але винне те блазенське вбрання. Це все зле припасоване і заважає її рухам.

Веземір відкашлявся, подивився набік. Ага, подумала чародійка, значить, то твій виріб, майстре меча. Факт, курточка Цирі виглядає так, ніби її скроєно мечем, а зшито наконечником стріли.

Дні й справді щораз коротші – підвелась, не дочекавшись відповіді. – Але сьогодні скоротимо його ще більше. Цирі, закінчила? Дозволь мені. Зробимо необхідні виправлення в твоєму вбранні.

Вона бігає в цьому рік, Мерігольд – гнівно прорік Ламберт. – І все було добре, допоки…

Допоки не з’явилась тут баба, яка дивитись не може на негарний і не підігнаний одяг? Маєш рацію, Дамберте. Але баба з’явилась і зруйнувала порядок, надійшов час великих змін. Ходи, Цирі.

Дівчинка завагалась, подивилась на Геральта. Геральт згідливо кивнув головою, усміхнувся. Гарно. Так, як бувало усміхався колись, тоді, коли…

Трісс відвела погляд. Та усмішка була не для неї.

*****

Кімнатка Цирі була точною копією жител відьмаків. Була так як і вони, позбавлена оздоблення і меблів. Тут не було практично нічого крім збитих з дошок ліжка, столика і скрині. Стіни і двері квартир відьмаків декорували шкурами убитих під час полювань звірів – оленів, рисів, вовків, навіть росомах. На дверях кімнатки Цирі натомість висіла шкура велетенського щура з огидним лускатим хвостом. Трісс поборола у собі бажання зірвати смердюче паскудство і викинути його у вікно.