Слава ЗСУ!

! Півпірует! Парада, повний пірует! Певніше на стовпчиках, до холєри! Не хитайся! Крок, удар! Швидше! Півпірует! Стрибай і коли! Так є! Дуже добре!

Справді? Справді було добре, Ламберте?

Хто така сказав?

Ти! Перед цим!

Напевно я помилився. Атака! Напівпірует! Відскок! І ще раз! Цирі, а де була парада? Чи знову повторювати? Пісдя відскоку завжди має бути парада, випад клинком захищає голову і шию! Завжди!

Навіть тоді, коли б’єшся з одним противником?

Ніколи не знаєш, з ким борешся. Ніколи не знаєш, хто є з-заду, за тобою. Ти повинна завжди захищатися. Робота ніг і меча! Це має бути рефлекс! Рефлекс, розумієш? Не можна про це забувати. Забудеш у справжньому бою і вже по тобі. Ще раз! Ну! От так! Бачиш, як добре вдається така парада? Можеш нею відбити кожен удар. Можеш з її допомогою вдарити з тилу, якщо будеш повинна. Ну, покажи пірует і удар у тил.

Хаа!

Дуже гарно. Розумієш, про що йдеться? Дійшло до тебе?

Я не дурна!

Ти дівчинка. Дівчатка не мають розуму.

Ех, Ламберте, якби це почула Трісс!

Якби баба мала вуса, то б стала воєводою. Ну, досить Цирі. Відпочинемо.

Я не змучена!

Але я так. Кажу ж, відпочинок. Злазь з гребеня.

Сальтом?

А як би хотіла? Як курка з гнізда? Вйо, стрибай. Не бійся, підстрахую.

Хаааа!

Добре. Як для дівчинки, дуже добре. Можеш вже зняти пов’язку з очей.

*****

- Трісс, може вже досить на сьогодні? Що? Може візьмемо санчата і поїздемо з гірки? Сонце світить, сніг блищить, що аж очі болять! Прекрасна погода!

- Не перехиляйся, бо випадеш з вікна.

- Ходімо на санки!

Запропонуй це мені Старою Мовою. На цьому закінчимо заняття. Відійди від вікна, повернись до столу… Цирі, скільки разів маю просити? Відклади той меч, припини ним вимахувати.

- Це мій новий меч! Справжній, відьмацький! Зроблений зі сталі, яка впала з неба! Правда! Геральт так сказав, а він ніколи не бреше, сама знаєш!

- О, так. Знаю.

- Мушу звикнути до цього меча. Вуйко Веземір точно припасував до моєї ваги, зросту і довжини руки. Моя вкласти його у свою долоню і зап’ясток.

- Укладай собі на здоров’я, але на двірці. Не тут. Ну, слухаю. Здається, що ти хотіла запропонувати мені їзду на санках. Старшою мовою. Запропонуй.

- Хммм… Як буде «санки»?

- Sledd як предмет. Аesledde як дія.

- Ага… Вже знаю. Va'en aesledde, ell'ea?

- Не закінчуй питання у цей спосіб, це неввічлива форма. Питанням твориться інтонація.

- Але діти з Островів…

- Ти не вчишся жаргону Скелліге, тільки класичної Старшої Мови.

- А для чого ж власне вчитись цієї Мови?

- Для того, щоб її знати. Того, чого не знаєш, слід вчитись. Той, хто не знає мов, є калікою.

- Всі і так говорять тільки спільною!

- Факт. Але дехто не тільки. Запевняю тебе, Цирі, що краще належати до деяких, аніж до всіх. Ну, слухаю. Повним реченням: «Маємо сьогодні прекрасну погоду, тому поїздимо на санчатах».

- Elaine… Гммм.. Elaine tedd a'taeghane, a ya'en aesledde?

- Дуже добре.

- Ха! Ну, то ходімо на санчата.

- Підемо. Але дозволь мені закінчити макіяж.

- А для кого ти так малюєшся, га?

- Для себе. Жінка підкреслює вроду для власного самопочуття.

- Гамм… Знаєш, що? Я теж щось погано почуваюсь. Не смійся, Трісс!

- Ходи сюди. Сідай мені на коліна. Я ж просила, відклади меч! Дякую. Зараз візьми той великий пензлик, попудри обличчя. Не так багато, дівчинко, не так багато! Дививсь у дзеркальце. Бачиш, яка ти гарна?

- Не бачу жодної різниці. Підмалюю собі очі, добре? З чого смієшся? Ти завжди малюєш собі очі. Я теж хочу!

- Добре. Тримай, затіни собі цим повіки. Цирі, не закривай обидва очей, нічого не бачиш, мастиш це собі по всьому роті. Візьми трохи і просто мазни повіки. Мазни, сказала! Дозволь, трохи розітру! Закрий очі. А зараз відкрий.

- Ооооо!

- Є різниця? Трішки тіней не зашкодять навіть таким гарним очам, як твої. Ельфині знали, що робили, вигадуючи тіні для повік!

- Ельфині?

- Ти не знала? Макіяж це винахід ельфинь. Ми перейняли багато цінних речей від Старшого народу. Мізерно мало віддавши натоміть. Зараз візьми олівець, підмалюй верхню повіку, під самими віями. Цирі, що ти робиш?

- Не смійся! Моя повіка тремтить! Це для цього!

- Розтули злегка вуста, перестане тремітити. Бачиш? Готово.

-Оооо!

- Ходи, підемо зараз, щоб осліпити відьмаків нашою вродою. Тяжко уявити щось приємніше. А потім візьмемо санчата і розмастимо свій макіяж у глибоких заметах.

- І намалюємось знову.

- Ні. Скажемо Ламбертові напалити у лазні і викупаємось.