Слава ЗСУ!

Битва… - простогнала, сідаючи. – Геральте, це…

Вже по всьому. Дякуючи війську з Бан Глеану, яке прийшло нам на допомогу.

Ми не були… - прошепотіла, закриваючи очі. – Не були нейтральними…

Не були. Але ти живеш. Трісс живе.

Що з нею?

Ударилась головою, випавши з возу, який Ярпен намагався втримати. Але вона вже здорова. Лікує поранених.

Цирі подивилась. Серед диму дотліваючих фургонів миготіли озброєні постаті. А довкола лежали скрині, бочки. Частина з них була розбита, а вміст розсипаний. Це було звичайне, сіре польове каміння. Вона здивовано дивилась на нього.

Допомога для Демавенда з Аердіну – скреготнув зубами Ярпен Зіґрін, що стояв поряд. – Секретна і надзвичайно важлива допомога. Конвой особливого призначення!

Це була пастка?

Червонолюд повернувся, подивився на неї, на Геральта. Потім, знову подивившись на каміння, що висипалось з бочок, сплюнув.

Так – підтвердив. – Пастка.

На Білок?

Ні.

Убитих поклали рівним рядом. Лежали поряд один одного, не розділені – ельфи, люди і червонолюди. Серед них був Янік Брасс. Була чорноволоса ельфиня у високих чоботах. І червонолюд з чорною, блискучою від згорнутої крові, заплетеної у коси, бородою. А біля них…

Паулю! – заридав Реган Дагльберг, тримаючи голову брата на колінах. – Паулю! Чому?

Мовчали. Всі. Навіть ті, які знали, чому.

Реган обернув до них скривлене, мокре від сліх обличчя.

Що я скажу матері? – заплакав. – Що я їй скажу?

Мовчали.

Недалеко, оточений вояками у чорно-золотих барвах Каедвену, лежав Вєнцк. Дихав тяжко, а кожен видих викидав йому на губи криваві міхурі. Поряд стояла на колінах Трісс, над ними стояв лицар у сяючих обладунках.

Ну що? – запитав лицар. – Пані чародійко? Виживе?

Зробила все, що могла – Трісс встала, стиснувши вуста. – Але…

Що?

Використали це – вона показала йому стрілу з дивним вістрям, вдарила ним у бочку, що стояла поряд. Вістря стріли розділився, розлетівшись на чотири колючі, гачкуваті голки. Лицар вилаявся.

Фредегарде… - з зусиллям сказв Вєнцк. – Фредегарде, слухай…

Тобі не можна говорити! – різко сказала Трісс. – Не рухайся! Закляття ледь тримається!

Фредегарде – повторив комісар. Кривава булька на його губах луснула, на її місці, натомість, утворилась інша. – Ми помилились… Всі помилились. Це не Ярпен… Невірно припускали… Ручаюсь за нього. Ярпен не зрадив… Не зра…

Мовчи! – крикнув лицар. – Мовчи, Вілфріде! Гей, дайте сюди ноші! Ноші!

Вже не треба – глухо сказала чародійка, дивлячись на губи Вєнцка, на яких вже не утворювались пухирі. Цирі відвернулась, притисши обличчя до боку Геральта.

Фредегард випростався. Ярпен Зіґрін не дивився на нього. Дивився на вбитих. На Регана Дагльберга, який все ще стояв на колінах над братом.

Це було необхідно, пане Зіґріне – промовив лицар. – Це війна. Був наказ. Ми мусіли бути певними…

Ярпен мовчав. Лицар опустив очі.

Вибачте – прошепотів.

Червонолюд повільно повернув голову, подивився на нього. На Геральта. На Цирі. На всіх. Людей.

Що ви з нами зробили? – гірко запитав. - Що ви з нами зробили? Що зродили… з нас?

Ніхто йому не відповів.

Очі довгоногої ельфині були скляними і матовими. На її викривлених вустах застиг крик. Геральт обійняв Цирі. Повільним рухом зняв з її дуплету білу, забарвлену темними плямками троянду, мовчки кинув квітку на тіло Білки.

Прощавай – прошепотіла Цирі. – Бувай, Трояндо з Shaerrawedd. Прощай і…

І пробач нам – закінчив відьмак.

Вони волочаться краєм, влізливі та безсоромні, ставши на злий шлях, громлячи вовкулаків і винищуючи упирів, видираючи гроші у довірливих, а отримавши цей злий заробіток рушають далі, щоб у найближчому місті знову проробити це шахрайство. Найпростіший доступ вони знаходили до хати чесного, простого і несвідомого селянина, який усі нещастя і злі випадки налякано приписує чарам, надприродним істотам і потворам, діям планетника або злого духа. Замість того, щоб молитись богам, замість того, щоб занести багату пожертву до Святині, такий простак готовий віддати відьмакові останній гріш, вірячи, що відьмак, нечестива потвора, зуміє відвернути його долю і запобігти лихові

Анонім. Монструм, або опис Відьмака.

Я не маю нічого проти відьмаків. Хай собі полюють на вампірів. Тільки б податки платили.

Радовід ІІІ Сміливий, король Реданії.

Прагнеш справедливості – винайми відьмака.

Граффіті на стіні Кафедри Права Університету в Оксенфурті.