Слава ЗСУ!

Цирі.

Поїхати б до Елландеру, подумав, ховаючи листа. Але це небезпечно. Можу спровадити їх на слід… З тими листами теж треба закінчувати. Неннеке користується поштою священників, але все-таки… Холєра, це надто ризиковано.

Гммм… Гмм…

Що знову, Плюскавцю? Ми вже минули Жирну Брилу.

І, дякувати богам, без пригод – зітхнув шкіпер. – Ха, бачу пане Геральте знову буде спокійний рейс. Видно тільки туман, як він підніметься, а коли сонце визирне, то вже по страхові. Потворисько при сонці не покажеться.

Я взагалі цим не переймаюсь.

Я думаю – криво усміхнувся Плюскавець. – Компанія платить вам від рейсу. Чи щось станеться, чи не станеться, гроші і так у калитку падають?

Питаєш так, ніби не знаєш. Це що, заздрість замість тебе говорить? Що заробляю, стоячи спершись до борту і розглядаю чайки? А тобі за що платять? За те саме. За те, що ти є на борту. Поки все йде гладко, то не маєш роботи, швендяєш собі від носу до корми, шкіриш зуби до пасажирок чи пробуєш натягнути купців на горілку. Мене теж найнято, щоб був на борту. Про всяк випадок. Безпечний транспорт, бо ескортує відьмак. Вартість Відьмака включена у вартість перевезення, правда?

Ну, певно, що правда – зітхнув шкіпер. – Компанія не втратить. Я добре їх знаю. Плаваю для них по Дельті п’ятий рік, від Піни до Новіграду, від Новіграду до Піни. Ну, то до роботи, пане відьмаче. Ви опирайтесь у борт, а я собі пройдуся від носу до корми.

Туман трохи порідшав. Геральт витяг з торби другий лист, який отримав недавно від дивного посланця. Він читав того листа біля тридцяти разів. Лист пахнув бузком і аґрусом.

Милий приятелю…

Відьмак тихо вилаявся, дивлячись на гострі, рівні, кутасті, писані енергійними рухами пера руни, які безпомильно відображали настрій авторки. Знову відчув величезне бажання повторити спробу вкусити себе зі злості за сраку. Коли місяць тому писав до чародійки, протягом двох ночей роздумував, як почати. Врешті зупинився на «Милій приятельці». І тепер отримав за це.

Милий приятелю, мене дуже порадував Твій несподіваний лист, отриманий за неповних три роки після нашої останньої зустрічі. Моя радість була ще більша, бо про Твою раптову і ґвалтовну смерть ходили різні чутки. Добре, що ти споромігся спростувати їх, написавши до мене, також добре, що зробив це так швидко. З Твого листа випливає, що ти ведеш спокійне життя, розкішно нудне і позбавлене всяких турбот. У наші часи таке життя це справжній привілей, дорогий приятелю, я рада, що Тобі вдалось його отримати.

Мене зворушила роптова турбота про моє здоров’я, яку ти вирішив проявити, дорогий приятелю. Поспішаю зі звісткою, що загалом чуюся я вже добре, період непрацездатності вже в минулому, я впоралась з клопотами, описом яких не хочу Тебе знуджувати. Хоча опис труднощів – що зрозуміло – загадковий, я певна, що знаю Джерело проблеми. Мене турбує та сильно непокоїть те, що несподіваний подарунок, який ти отримав від Долі, викликає у Тебе сум. Припускаючи, що це вимагає фахової допомоги, маєш абсолютну слушність. Я згідна з поглядом, що абсолютно необхідною є допомога ще однієї чародійки. Відчуваю себе зворушеною тим, що я друга, до якої ти звернувся.

Чим я заслужила таку високу позицію у списку?

Будь спокійним, милий приятелю, а якщо виношуєш намір просити про допомогу у додаткових чародійок, облиш це, бо немає потреби. Вирушаю не зволікаючи, їду прямо до місця, яке вказано у завуальований, але зрозумілий для мене спосіб. Ясна річ, вирушаю у повній таємниці і при дотриманні засобів обережності. На місці зорієнтуюся у природі проблеми і зроблю, що буде у моїх силах, аби заспокоїти джерело, що б’є.

При цьому я намагатимусь не зробити гірше, аніж інша пані, до якої ти звертався, звертаєшся чи звик звераттись. Все таки я твоя мила приятелька.Мені занадто розходиться на Твоїй цінній приязні, щоб я могла Тебе підвести, дорогий приятелю.

Якщо протягом найближчих кількох років запрагнеш написати до мене, не вагайся ані миті. Я незмінно рада твоїм листам.

Твоя приятелька Єнніфер.

Лист пахнув бузком і аґрусом.

Геральт вилаявся.

Із задуми його вирвало раптове пожвавлення на борту та колихання баржі, сигналізуючі зміну курсу. Частина пасажирів перейшли на правий борт. Плюскавець викрикував з носа команди, баржа пововлі і неохоче повернулась у бік темерського берега, зійшла з фарватеру, поступаючись місцем двом кораблям, які вилинали з туману. Відьмак зацікавлено спостерігав.