Слава ЗСУ!

Серед мовчання, яке запало, у ринву за вікном застукали перші краплі дощу.

Убивство є завжди убивством, без огляду на мотиви і обставини. Тому ті, які які убивають або готують убивство, це злочинці та розбійники, незважаючи на те, ким є; королями, князями, маршалами чи суддями. Нікого з тих, хто задумує і здійснює насильство, не може вважатись кращим від звичайного розбійника. Бо будь-яке насильство за своєю природою неминуче веде до злочину.

Нікодемус де Боот,

Роздуми про життя, щастя і процвітання.

Розділ шостий

- Не робімо помилки – сказав король Реданії Візімір, запихаючи внизані перстенями пальці у волосся на скроні. – Ми не можемо собі дозволити ані омани, ані помилки.

Присутні мовчали. Демавенд, володар Аердіну, сидів розвалившись у кріслі, втупившись у кухоль пива, поставлений на черево. Фольтест, пан Темерії, Понтару, Махакаму і Соддену, а віднедавна сеньйор протектор Бругге, демонстрував всім свій шляхетний профіль, відвернувши голову в бік вікна. На протилежній стороні столу засідав Хенсельт, король Каедвену, бігаючи по учасниках наради малими проникливими очима, які блищали у бородатій, як у розбійника, фізіономії. Меве, королева Лірії, задумливо гралась величезними рубінами намиста, час від часу кривлячи гарні повні вуста у багатозначній гримасі.

Не робімо помилки – повторив Візімір. – Бо помилка може нам дорого коштувати. Скористаємось чужим досвідом. Коли п’ятсот років тому наші педки висадились на пляжах, ельфи теж ховали голови у пісок. Забирали у них край частинами, а вони відступали, все ще вірячи, що це вже остання межа, що далі не підемо. Будьмо мудрішими. Бо тепер наша черга. Тепер ми є ельфами. Нільфгаард стоїть над Яругою, а я тут чую: «Нехай собі стоїть». Чую: «Далі не піде». Але вони підуть, я переконаний. Я повторюю: не припускаємся помилки, яку зробили ельфи!

У шибки вікон знову застукали краплі дощу, вітер завив упирем. Королева Меве підвела голову. Їй здалось, що чує каркання круків і ворон. Але це був тільки вітер. Вітер і дощ.

- Не порівнюй нас з ельфами – промовив Хенсельт з Каедвену. – Ти нас принижуєш таким порівнянням. Ельфи не вміли битися, тікали від наших предків, ховались по горах і лісах. Ельфи не зробили нашим предкам Содден. А ми Нільфгаардцям показали, що це значить зайтися з нами. Не лякай нас Нільфгаардом. Візіміре, не сій пропаганди. Нільфгаард, кажеш, стоїть над Яругою? А я кажу, що Нільфгаард сидить за рікою як миша під віником. Бо під Содденом ми їм зламали хребта! Зламали їх військово, але перш за все морально. Не знаю, чи це правда, що Емгир вар Емріес був таким твердим противником агресії, що атака на Цинтру була справою якогось ворожого йому угруповання. Закладаюсь, що коли б вдалося нас перемогти, було б свято, роздавались би привілеї та маєтності. Але після Соддену раптом виявилось, що він був проти, а в усьому винна сваволя маршалів. І полетіли голови. Плахи сплинули кров’ю. Це точна інформація, ніяких пліток. Вісім урочистих екзекуцій, значно більще скромніших страт. Кілька нібито природних, але загадкових смертей, дуже швидке призначення пенсій. Кажу вам, Емгир ошалів і практично винищив своїх командні кадри. Хто тепер поведе їх армії? Сотники?

- Ні, не сотники – холодно сказав Демавенд з Аердіну.- Це зробляь молоді і умілі офіцери, які довго чекали на таку можливість, і яких Емгир вишколював віддавна. Ті, яких старі маршали не допускали до керівництва, яким не дозволяли просуватись. Молоді, умілі полководці, про яких я вже чув. Ті, які задушили повстання у Метумії і Назаіржі, які за короткий час розбили повтанців у Еббінгу. Командири, які оцінили роль флангових маневрів, далеких руйнівних ударів на обраних напрямках, які вживають при облозі укріплень новочасну техніку замість непевної магії. Не можна їх недооцінювати. Вони прагнуть перейти Яругу і довести, що чогось навчились на помилках старих маршалів.

- Якщо чогось навчились – стенув плечима Хенсельт – то не перетнуть Яруги. Устя ріки на кордоні Цинтри і Вердену далі контролює Ервілл і його три фортеці: Настрог, Розрог і Бодрог. Тих твердинь неможливо здолати з маршу, жодна сучасна техніка тут не допоможе. Наш фланг оберігає також флот Етгайна з Цідаріса, дякуючи чому ми пануємо над узбережжям. Також дякуємо піратам зі Скелліге. Ярл Крах ан Крайт, як пам’ятатєте, не підписав з Нільфгаардом перемир’я, регулярно їх кусає, нападає і палить приморські поселення і форти у Провінціях. Нільфгаардці дали йому прізвисько Tirth ys Muire, Морський Кабан. Ним дітей лякають!