Слава ЗСУ!

Потім сягнув рукою вгору, зірвав з гілки яблуко, покрутив у руках, відкусив шматок, прожував і повів далі;

- Є люди, що надто молодими впадають у зажуру. Начебто й причини ніякої нема, але такі вже вони, мабуть, уродилися. Від усіх інших вони різняться тим, Що їх легше вразити, довести до сліз, вони швидше занепадають духом, довше пам\'ятають кривди і, як я сказав, надто рано починають журитися. Я це знаю, бо й сам із таких. [516] Він одкусив і з\'їв ще шматок яблука.

- Ну, то що ми маємо? - запитав потому. І сам собі відповів:- Гарячу серпневу ніч, ані найменшого вітерцю. Просто дихати нічим. Та й літо було таке довге, і стільки всякого сталось, еге? Аж занадто. І ось уже майже перша година, а ні вітерцем, ні дощиком і не пахне. Зараз я встану й піду. Та перед тим - ти це добре запам\'ятай - я залишу в тебе на ліжку оці дві пляшки. І коли я піду, ти трохи почекай, а тоді помалу розплющ очі, сядь, візьми ці пляшки й випий з них усе до дна. Тільки пий не ротом, ні,- пити треба носом. Нахили пляшку, відкоркуй її і втягни в себе усе, що в ній є, аби пішло просто в голову. Та спершу, звісно, прочитай, що написано на етикетці. А втім, краще я сам тобі прочитаю...

Містер Джонас підняв одну пляшку до світла.

- Зелена сутінь - дає змогу подихати вві сні добірно чистим повітрям з Півночі,- почав читати він.- Зібрана над вічними снігами Арктики навесні тисяча дев\'ятсотого року й змішана з квітневим вітром тисяча дев\'ятсот десятого року над долиною у верхів\'ях Гудзону, із золотистим пилком, що сяяв одного дня при заході сонця в лугах навколо Гріннелла, штат Айова, і з прохолодою від озера, струмків та лісових джерел, уловленою там-таки й тоді ж таки...

А тепер те, що дрібними літерами,- сказав містер Джонас і, примруживши очі, став читати далі:- Містить також молекули запахів м\'яти, цитрини, папайї, кавуна та всіх інших просякнутих духом вологи, прохолодних на смак плодів і рослин, зокрема камфори й зимолюбки, з домішкою вітру з-над самої Міссісіпі. Приймати літніми ночами, коли температура повітря сягає понад дев\'яносто градусів.

Він підняв до світла другу пляшку.

- Тут те саме, тільки я додав ще вітру з Аранських островів, солоного бризу з Дублінської затоки та пасемце сизого туману з узбережжя Ісландії.

Містер Джонас поклав обидві пляшки Дугласові на ліжко.

- І ще одна, остання настанова.- Він нахилився над ліжком і тихо промовив: - Коли питимеш цей трунок, пам\'ятай: його зробив для тебе друг. Виробництво компанії С. Дж. Джонас, Грінтаун, штат Іллінойс, серпень [517] тисяча дев\'ятсот двадцять восьмого року. Доброго року, хлопче, доброго року.

За хвилину легенько ляснули віжки по спині коня, і на залитій місячним світлом вулиці заторохтів, віддаляючись фургон.

А в наступну мить Дуглас ворухнув повіками й помалу, дуже повільно розплющив очі.

- Мамо! - пошепки покликав Том.- Тату!.. Дуг.., чуєте, Дуг... Він одужує. Я оце спустився вниз подивитись, а він... Ну йдіть же!

Том вибіг надвір. Батьки поспішили за ним.

Дуглас спав. Том нахилився до нього і, широко всміхаючись, махнув рукою батькам. Вони підійшли і теж нахилились над ліжком.

Віддих -пауза, віддих -пауза. Усі троє стояли й слухали.