Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > Кульбабове вино

трамвай, розкидаючи над собою гарячі блакитні іскри.

- Джоне Хафф і Чарлі Вудмен, ви готові? - пошепки спитав Дуглас, звертаючись до вулиці Дітей.- Готові?- Це вже до бейсбольних м\'ячів, намоклих у густій траві на зарошених лужках, до мотузяних гойдалок, що нерухомо звисали з дерев.

- Мамо, тату, Томе, прокидайтеся!

Тихенько задзвонили будильники. Лунко забамкав годинник на міській управі. Немов від помаху Дугласової руки, з дерев із щебетанням пурхнуло птаство. А він, диригуючи своїм оркестром, показав на східний небокрай.

І з-за обрію показалося сонце.

Дуглас склав руки на грудях і всміхнувся, мов справжній чудодій. Отож-бо,- подумав він.- Досить було [327] мені звеліти - і всі підхопилися, всі забігали. Літо буде чудове.

І він наостанок клацнув пальцями до містечка.

Рвучко розчинилися двері будинків - люди виходили надвір.

Літо 1928 року почалося.

 

Ідучи того ранку лужком, Дуглас Сиолдінг наразився на павутинку. Невидима в повітрі нитка торкнулась його чола й безгучно урвалася.

І хоч яка незначуща була та пригода, він збагнув: цей день різнитиметься від інших. Різнитиметься ще й тому, що є дні, які складаються із самих запахів, коли ти відчуваєш цілий світ нюхом, удихаючи й видихаючи його крізь ніс,- так пояснював батько, везучи Дугласа та його десятирічного братика Том а машиною за місто. А в інші дні, сказав він, можна тільки вухом почути, як гримить і бринить усесвіт. Є такі дні, що їх треба куштувати на смак, і такі, що краще відчутні на дотик. Випадають і такі, які належить сприймати всіма чуттями разом. А оце сьогодні, кивнув головою батько, пахне так, неначе десь там за пагорбами звечора не знати як виріс великий сад і сповнив усю околицю свіжими теплими пахощами. У повітрі вчувається дощ - але на небі не видно й хмаринки. Здається, ген серед лісу ось-ось розляжеться сміх якогось таємничого зайди - але там стоїть тиша...

Дуглас пильно видивлявся на краєвид, що пропливав обабіч дороги. Він не вчував ні пахощів саду, ні близького дощу, бо знав, що без яблунь чи хмар не може бути ні того, ні того. А що там за таємничий зайда міг сміятися в лісі?..

Та все одно,- і Дугласа аж дрож пройняв,- цей день, не знати чому, був якийсь особливий.

Машина зупинилася в самому осередку тихого лісу.

- Ану, хлопці, вгамуйтеся.

Вони штурхали один одного ліктями.

- Гаразд, тату.

Усі троє вилізли з машини і, прихопивши голубі бляшані відра, зійшли з глухого розгрузлого путівця у вологий дух, що лишився після недавнього дощу.

- Шукайте бджіл,- сказав батько.- Бджоли завжди [328] в\'ються коло ягід, як хлопчиська коло кухні. Правда ж, Дуг?

Дуглас здригнувся и підвів голову.

- Знову ти хтозна-де,- мовив батько.- Прочнися.

Ходімо з нами.

- Гаразд, тату.

І вони рушили лісом - попереду батько, дуже високий і ставний, за ним слід у слід ступав Дуглас, а слідком за братом дріботів зовсім малий на зріст Том. Вони піднялися на невеликий пагорок і подивились уперед. Онде, бачите, показав рукою батько, ген там оселя великих і лагідних літніх вітрів. Вони гуляють по тих зелених глибинах, невидимі, мов примарні кити.

Попередня
-= 2 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 2.

Останній коментар

Марк Шульц 22.06.2022

Ну таке


  12.07.2014

Гарна книжка


Додати коментар