Слава ЗСУ!

- Та певно, що візьмеш,- сказав чоловік.- Ось тільки чи вже дізнаєшся про це?

- Я проймуся ясними, добрими думками. І поведу з собою Тома, він буде мені за талісман.

- Бідолашний хлопчина,- зітхнув чоловік.- Він же безхитра душа, ти сама кажеш, а там, на тому вашому базарі, його на шматки роздеруть.

- Том залишиться живий-здоровий,- відказала Елміра, тоді сховала свою пузиристу суміш у коробку від вівсяних пластівців, узяла ту коробку в руки й вийшла з дому, навіть не зачепившись ні за що подолом сукні й не подерши нових дев\'яностовосьмицентових панчіх. [430] І страшенно тішилася цим усю дорогу до будинку Сполдінгів, де на неї вже чекав Том, одягнений, за її настановою, в білий костюмчик.

- Фу! - сказав Том.- Що там таке у вашій коробці?

- Сама доля,- мовила Елміра.

- Ну, коли доля, то нехай,- сказав Том, тримаючись кроків на два попереду неї.

У приміщенні спілки Жимолость було вже повно, жінок; вони роздивлялися на себе у дзеркальця, обсмикували спідниці й питали одна одну, чи не видніє з-під; подолу спідня сорочка.

О першій годині дня місіс Елміра Браун піднялася сходами, в супроводі хлопчика у білому. Він затискав двома пальцями ніс і гидливо кривився, мружачи одне око, так що ледве бачив, куди йде.

Місіс Браун обвела поглядом зібрання, тоді подивилася на свою коробку від вівсянки, розкрила її і зазирнула всередину, але судомно хапнула ротом повітря і миттю закрила коробку, не відпивши із склянки ані краплі. Вона пішла по залу, а слідом за нею немов парча зашурхотіла - то шепотілися за її спиною жінки.

Разом із Томом вона сіла в самому кінці залу, і вигляд у Тома став ще нещасніший, ніж перед тим. Він поглянув одним розплющеним оком на всю ту юрму жінок, а тоді заплющив і його. Тим часом Елміра дістала з коробки своє зілля й поволі випила все до дна.

О пів на другу голова спілки, місіс Гудвотер, стукнула молотком по столу, і всі жінки, за винятком хіба якихось двох десятків, замовкли.

- Шановні дами,- полинув її голос понад морем шовків і мережив, серед якого то там, то там виднілися білі чи сірі капелюшки.- Настав час чергових виборів. Та перш ніж ми почнемо, я гадаю, що місіс Елміра Браун, дружина нашого видатного графолога...

По залу перебігло хихотіння...

- Що таке графолог? - Елміра двічі штурхнула Тома ліктем у бік.

- Не знаю,- із злістю прошепотів Том, що сидів із заплющеними очима, і ті штурхани увігнались йому в бік просто з темряви. [431]

Тим часом місіс Гудвотер говорила далі: - ...дружина, як я вже сказала, нашого видатного дослідника почерків Семюела Брауна... (знову сміх у залі) ...службовця поштового відомства Сполучених Штатів, місіс Браун хоче сказати нам кілька слів. Так, місіс Браун?

Елміра підвелася. Складаний стілець, на якому вона сиділа, впав назад і сам собою захряснувся, наче капкан на ведмедя. А вона підскочила з переляку й захиталася так, що аж затріщали підбори черевиків, мало не вломившись під нею.