Слава ЗСУ!

- І що ж нам робити? - стривожено запитала Лея.

- Примара дала відповідь і на це. Ти мій хлопчик повинен прийняти клятву вірності від вбивць. Вона сказала, що вони принесуть тобі її. І ти не повинен від неї відмовитися, або ми усі загинемо.

- Ти ж знаєш, я не вмію добре командувати, та і в стратегії бою я не дуже. Я тільки сам собою добре командую.

- Це не проблема.

- Що ти цим хочеш сказати? - поцікавилася дівчина.

- До нас приєднається одна людина.

- Хто, я його знаю?

- Не думаю мій дорогий. Але ти про нього чув. Це чаклун Річард. Лея відкрила рот від здивування, а Чейз мовчки дивився на чарівника.

- Це ж чудово! - нарешті промовив хлопець.

- Так, новина дійсно добра.

- І коли він до нас приєднається? - запитала Лея.

- Сьогодні увечері.

- Постій, а чому тоді не треба поспішати?

- Тому як він буде скоро онде - Дагорден показав рукою кудись удалину. А нам буде потрібно усього лише півдня, щоб туди дістатися. Так що сьогодні в нас вихідний. Він посміхнувся м'якою посмішкою. Ці новини повещаемые магом, значно підвищили загальний настрій компанії. Поки друзі лежали, переварюючи сніданок, Дагорден навіть трохи наспівував щось дуже мелодійне

- Що це? - поцікавився Чейз.

- Це эльфийска пісня.

- Щось знайоме. Я її вже, колись чув.

- Звісно чув. Її співали в твою честь в ту ніч, коли ти з'явився.

- Так, точно. Вона звучала тоді всюду.

- Що ж, думаю нам пора рухатися в дорогу. Підемо потихеньку.

Трійця швидко зібрала речі, і рушила в дорогу. Усі йшли весело розмовляючи. Сонце потихеньку припікало, і ближче до обіду подорожуючи зробили привал в тінистому місці. Лея опустила заплічний мішок і почала розбирати його.

- Дагорден а ти вже зустрічався з чаклуном? - запитала дівчина.

- З Річардом? - уточнив маг.

- Так.

- Звичайно, зустрічався.

- Розкажи про нього - попросив Чейз.

- Що саме ти хочеш почути?

- Ну, можливо, який він характером, які звички, чого він не любить? Чарівник злегка посміхнувся.

- Він не запальний, розсудливий, завжди шукає правду. Тому не намагайтеся його обманювати. У нього на брехню нюх. Не дивлячись, на свій юний вік, він розумний і пройшов багато битв. Ах так, він дуже не любить коли його розпитують про дурниці.

- Наприклад? - поцікавилася Лея.

- Коли його запитують, сильно болить рана, якщо і так зрозуміло, що сильно. Взагалі він строгий, але чесний.

- Це добре.

- Може, він зможе мене навчити, чому не будь.

- Адже ти і так багато чого знаєш. Я сам тебе всьому навчив.

- Ти навчив, і я вдячний. Але він кращий. Ще ніхто не зміг перевершити його в мистецтві бою.

- Так, він не переможен. Навіть не знаю в кого він. З самого дитинства він відрізнявся від нас. Коли на мою сестру напали бандити, він сам побив їх, йому було тільки дванадцять, а розбійників четверо.