Слава ЗСУ!

- Як це йому вдалося?

- Ніхто не знає моя дорога.

- Ну а бандити та що?

- Вони Чейз втекли з села і більше ми їх не бачили.

- Так - зітхнув хлопець.

- Ну, що ж нам пора рухатися. Сонце починає хилитися до заходу. Через пару годин ми дістанемося до сріблястих ставків. Там і чекатимемо його.

- Зате хоч сьогодні можна буде знову викупатися - весело промовив юнак.

- Тільки якщо в струмку біля гаю - збираючи речі, сказала Лея.

- Чому?

- Ти що нічого не знаєш про сріблясті ставки? - поцікавився чарівник.

- Ні, а що я повинен про них знати? - піднімаючись із землі, запитав Чейз.

- Це священне місце. У сріблястих водах заборонено купатися. Слова Дагордена злегка применшили бажання чистоти.

- Говорять, що будь-хто, хто відчує на собі дотик води тих ставків, назавжди залишиться там.

- Що це означає?

- Це означає мій хлопчик, що ти станеш частиною водойму. Рослиною або твариною, - підтвердив маг. Ні, ти, звичайно, можеш доторкнутися рукою. Головне щоб вода не торкнулась твого серця.

- Гаразд, досить про це. Нам давно пора рухатися далі. Уся компанія мовчки погодилася.

***

- Про що замислився Чейз? - запитав чарівник, побачивши його замисливим.

- Гадаю, що буде далі.

- Тебе щось тривожить?

- Від тебе важко щось приховати.

- А ти і не приховуй.

- Розумієш, мені важко. Ось ось все закінчиться. І я повинен буду повернутися у свій світ, але...

- Що але? Лея?

- Так, я без неї не зможу. Але гадки не маю чи погодитися вона піти зі мною.

- Немає нічого простішого. Просто підійди і запитай.

- Навіть не знаю.

- Тільки не кажи, що ти боїшся. Ти пройшов багато битв, а боїшся запитати.

- Це не битва. Там я знав що робити, а тут не знаю.

- Признайся сам собі, що ти боїшся її відмови.

- Так, я цього боюся. Мені ще не було так страшно. Її відмова стане жахливим прокляттям самотності. Адже я більше ніколи не зможу ні кого полюбити.

- Не муч себе сумнівами.

- Може ти і прав.

- Звісно прав, адже я найбільший чарівник, - юнак злегка посміхнувся. - Зараз піди і поговори з нею. Вона зараз у доброму гуморі. Дагорден помітив, що Чейз став сумніватися. Тоді він злегка підштовхнув його в спину, і хлопець прискорив крок. Він швидко нагнав Лею, що йде в п'яти десяти кроках попереду.

- Чейз про що це ви там розмовляли?

- Та так, нічого важливого. Я хотів... - хлопець трохи запнувся.