Слава ЗСУ!

- Щось сталося, ти стривожений?

- Ні, все гаразд, я просто хотів дещо запитати.

- Ну, так запитуй.

- Розумієш, скоро все закінчиться, і мені...

Він знову запнувся.

- Сміливіше Чейз.

- Загалом, мені скоро треба буде повертатися у свій світ, і я хочу знати, чи підеш ти зі мною? Останні слова він промовив дуже швидко. Але дівчина все зрозуміла, і навіть не змінила виразу обличчя.

- Я знала, що рано чи пізно цей день настане. Я прийняла рішення ще того дня, коли закохалася в тебе.

- І яке ж твоє рішення було?

- Якщо ти покличеш мене з собою я. - тут вона зробила невелику паузу, спеціально щоб помучити коханого.

- Ну?

- Я піду з тобою. Чейз різко розгорнув її і обійняв.

- Ну, мабуть ти погодилася - промовив, сміючись, маг. - Інакше він би тебе так не затиснув.

- Дуже смішно Дагорден - злегка посміхаючись, відповів юнак.

- Звичайно, смішно, особливо було смішно дивитися, як ти трясся, коли запитував. Чарівник засміявся на повний голос. Ти б себе бачив.

- Я думав, що рухну на землю від хвилювання.

- Якщо б я знав, що ти так хвилюватимешся, я б тобі натякнув на результат.

- Ти що ж все знав?

- Так - випередивши чарівника, сказала Лея.

- Я її запитував вже давно. Я знав, що рано чи пізно тебе почне тривожити це питання. Я хотів тобі розповісти, але вона заборонила.

- Але чому?

- Я не хотіла, щоб ти знав завчасно. Все повинно йти своєю чергою. Чейз поцілував її.

- Ти моя мудра.

- Ну гаразд досить даремно витрачати час. Йдемо. Увечері набалакаєтесь, і на цілуєтеся. Парочка погодилася з магом. І друзі продовжили шлях. Сонце ще навіть не торкнулося верхівок дерев, а подорожуючі вже дісталися до сріблястих ставків.

- Ну, хлопці я пропоную тут зупинитися.

- А що, місце хороше. Сухе, багато гілок. Видимість хороша. Буде видно, будь-кого хто вирішить підійти. Дагорден згідно похитав головою.

- Ще дуже зручна сосна - додала Лея. І подивилася на неї. Якщо піде дощ, ми під нею не промокнемо.

- Так, але треба запастися дровами.

- Ось ти цим і займися Дагорден, а я піду на полювання, та заразом розвідаю місцевість.

- Ділова думка, - погодилася дівчина. – Адже вам треба вечерю приготувати, може, кого і упіймаєш.

Чейз узяв лук із стрілами, і зник за кущами невідомої ягоди. Поки хлопця не було, Лея все зробила під сосною. Занесла трави, щоб було м'якше спати, підготувала місце для вогнища, обклавши невеликий круг каменями. І встигла сходити за водою. Коли у неї все було готово явився Дагорден з великою в'язкою друг тих, що парили в повітрі.

- Я думаю, нам цього вистачить на ніч - припустив маг. Він всівся на траву біля сосни і почав ламати гілки. Вони дуже швидко розвели вогнище. А через півгодини повернувся і Чейз.

- Ось - він кинув на землю птаха.