Слава ЗСУ!
знайди книгу для душі...
Він побачив, що можливо має в них більшу потребу, чим вони в ньому. Його ліс - це його життя, він не даремно народився на цей світ, не даремно жив і житиме далі, стільки віку, скільки йому написано, адже найкращу подяку, яку можна тільки отримати, він вже отримав – це повага до праці яку він робив, повага до його старань та саме головне - не байдужість.
Швидка ріка дум його затягувала все далі та далі, а він спокійно не ворушачись спостерігав за жвавими переміщеннями та рухливістю павучка і по тихенько очі самі почали звужуватись, а дідусь не дуже опираючись цьому заплющив їх і заснув та так міцно, що проспав аж до самого ранку. Ну, а ранком прокинувшись вже був повністю здоровим та натхненим на нові звершення, нового дня.
