Слава ЗСУ!

Діти просять Нору ще погратися з ними, але вона вже не може. Служниця приносить ялинку, Нора прикрашає її. Повертається Хельмер. Він запитує, чи заходив хто. Нора відповідає, що нікого не було. Хельмер дивується, адже він зустрів на сходах Крогстада. Нора змушена визнати, що той заходив. Хельмер впевнений, що сам добре розуміє, «чого хоче Крогстад, напевне, аби маленька Нора замовила про нього». Нора мовчить: Хельмер дорікає дружині за те, що вона говорить й’бму, своєму чоловіку, неправду, «змовляється з такою людиною, як Крогстад». «Щоб більше цього ніколи не було». Хельмер переглядає папери, які приніс із собою. Нора прикрашає ялинку, потім просить поради чоловіка: днями у сусідів маскарад, а вона ще не вирішила, який костюм вибрати. Нора запевняє, що вона не може справитися з цим без допомоги чоловіка. Хельмер погоджується «зарадити це горе». Нора милується ялинкою, наче мимохідь запитує, яка ж провина Крогстада. Хельмер пояснює: Крогстад підтасовував документи. Нора впевнена, що злидні примусили того піти на цей крок. Однак, на думку Хельмера, головна провина Крогстада у тому, що він не покаявся, а вивернувся усіма неправдами і це привело до моральної загибелі. Утім найгірше, веде далі Хельмер, що завжди у таких випадках страждають діти, бо така людина завжди змушена брехати навіть рідним, і діти «із кожним ковтком повітря схоплюють зло». Хельмер бере слово з Нори, що та ніколи більше не буде просити за Крогстада. «Бо неможливо працювати поруч із ним, я відчуваю фізичну відразу до таких людей»,— говорить Хельмер. Потім він бере свої папери і йде до кабінету. Нора залишається сама. Заходить нянька, говорить, що діти просяться до матері. Нора просить «не пускати їх». Вона вражена тим, що може «завдати шкоди малюкам», «отруїти сім’ю».

Дія друга

Та сама кімната. Різдв’яна ялинка вже обшарпана, свічки обгоріли. Нора сама, вона схвильовано ходить по кімнаті, нарешті зупиняється і бере своє пальто, наче зважившись на якийсь крок, потім знову кладе його на диван. Підходить до дверей, їй здається, що хтось прийшов. Говорить сама до себе, намагаючись заспокоїтися тим, що у перший день Різдва ніхто, навіть Крогстад, на зважиться прийти. Дивиться у скриньку для листів, чи не надіслав той листа Хельмеру. Заходить Анна-Марія з коробкою маскарадних костюмів. Нора дивиться на них і говорить, що хотіла б розірвати все це на шматочки. Анна-Марія не розуміє її настрою, запевняє, що всі костюми легко відновити. Нора запитує про дітей, каже, що тепер вона вже не зможе бути з ними, як. раніше. Анна-Марія відповідає, що малюки до усього швидко звикають. Нора запитує: діти б забули свою мати, якби її не стало? Стара нянька лякається: вона виростила Нору, замінила їй матір, яка померла. Нора заспокоює її, просить йти до дітей. Заходить фру Лінне. Їй передали, що Нора заходила, та не застала її вдома. Нора просить подругу допомогти відновити маскарадний костюм. Хельмер хоче, щоб Нора одягнулася у неаполітанський костюм і танцювала тарантелу, якої навчилося, коли їздили в Італію. Фру Лінне береться за роботу. Вона дякує Норі за приємний минулий вечір, розпитує про доктора Ранка, чи завжди той такий дивний, як був вчора. Нора розповідає, що Ранк страждає від тяжкої хвороби, яка дісталася йому у спадок від батька-гульвіси. Фру Ліпне дивується, чому Ранк запевняв, що чув її ім’я від Нори, а Хельмер, очевидно, не мав й гадки про неї. Нора пояснює, що з Ранком вони друзі, вона багато розповідала йому про своє дитинство, рідне місто. Хельмер же ревнує її, не хоче ці з ким ділити. Він навіть чути не міг, як Нора розповідала про рідних, тому вона й перестала. Фру Лінне зауважує, що Норі треба кінчати «цю історію з доктором Ранком». Нора дивується, бо ніякої «історії» немає. Фру Лінне запитує, хіба не Ранк позичив ті гроші. Нора запевняє, що таке їй навіть на думку не спадало, бо це було б дуже важко для всіх. Втім доктор і не міг зробити цього тоді, бо сам не мав коштів: спадок він отримав пізніше. Але Нора впевнена, що Ранк прийде їй на допомогу, якщо вона попросить. Фру Лінне помічає, що Нора змінилася відучора, запитує, що трапилося. Нора хоче щось сказати, але чує, що повернувся Хельмер, просить подругу піти у дитячу кімнату, бо Хельмер «не любить, коли пораються із шитвом у його присутності». Нора йде назустріч чоловіку, вдаючи, що їй весело готуватися до маскараду. Потім говорить, що «білочка хоче попросити про одну річ». Хельмер підтримує цю гру, поки не здогадується, що Нора повертається до вчорашньої розмови і просить не звільняти Крогстада. Тоді він стає невблаганним. Нора пояснює своє прохання страхом, що Крогстад може завдати шкоди Хельмеру, звернутися в газети. Хельмер пригадує історію батька Нори. Виявляється, що Хельмер познайомився з Норою, коли приїхав ревізією у справі ЇЇ батька, якому загрожувала відставка, якби Хельмер не поставився до того з «такою доброзичливістю». Хельмер зауважує, що між ним і батьком Нора є суттєва різниця — Хельмер бездоганний чиновник. Тому він не боїться наклепів. Він розуміє почуття Нори, які навіть доводять її щире кохання до чоловіка, але змінити свого рішення він не може. По-перше, всі у банку вже знають, що він звільняє Крогстада. Якщо він не зробить цього, то всі вирішать, що «новий директор змінює свої рішення під впливом дружини». Та це не найгірше. Справа у тім, що в молоді роки Хельмер товаришував з Крогстадом. Тепер той і не думає приховувати цього. Він говорить Хельмеру у присутності інших осіб «ти», а це ж нестерпно. Нора не хоче вірити, що її чоловік зважає на такі «дрібниці». Хельмер ображається. Аби покласти цьому край, він наказує служниці віднести за адресою листа, в якому сповіщається про відставку Крогстада. Нора благає повернути листа. Хельмер запевняє, що він має достатньо мужності й сил, аби протистояти Крогстаду. Вона ще побачить, що Хельмер така людина, яка «все може взяти на себе». Нора жахається: вона ніколи не дозволить цього чоловіку. Хельмер патетично говорить, що поділиться з нею турботами, «як належить чоловіку і жінці». Потім він заспокоює Нору: то ж тільки «її пусті фантазії». Хельмер пропонує дружині краще потренуватися танцювати тарантелу, він піде у свій кабінет і закриє двері, аби нічого не чути. Нора залишається сама у кімнаті. Вона налякана, їй здається, що Хельмер виконає свою обіцянку і візьме вину на себе, коли стане відомо про фальшивий підпис на борговій розписці. Вона вирішує зашкодити цьому. Чути, як у передпокої дзвенить дзвоник. Прийшов доктор Ранк. Нора докладає чимало зусиль, аби опанувати себе. Потім виходить назустріч другу.