Слава ЗСУ!

Щоб створити свою державну владу, вiйсько, промисловiсть, щоби полiпшити способи сiльського господарства, цi новоповсталi з колонiй держави потребуватимуть знавцiв, машин, зброї. Звернутися за допомогою до вчорашнiх поневолювачiв-європейцiв не дозволяє їм ще жива ненависть до них за страх, що вони їх обдурять i знову привернуть в iншiй формi своє колишнє панування. Таке ставлення до європейцiв штовхає їх звернутися до своєї "визволительки" — Московщини. А вона сама, навiть без просьби, дає їм свою "допомогу", i то на нiбито дуже легких умовах. Але це лише нiбито. Щоправда, Московщина продає їм машини, прилади, зброю тощо на довготермiновi сплати, на менший за європейський i американський вiдсоток, i не вимагає платити готiвкою. Проте, Московщина заробляє на цьому бiльше нiж європейцi чи американцi. Таємниця московського шахрайства проста. Використовуючи обставину, що новоповсталi держави не мають своїх спецiалiстiв, або мають московських, Московщина продає їм застарiлу машинерiю та зброю, награбовану в Нiмеччини та в Маньчжурiї. Продає те "барахло" не за грошi, але за сировину. Цiну на сировину визначає Московщина. Само собою зрозумiло, значно нижчу, нiж платять європейцi чи американцi. Цю сировину Московщина або сама переробляє, або продає європейцям за європейськi повновартiснi грошi. За цi грошi Московщина купує собi в Європi найновiшi машини та прилади.

Молодi держави потребують, крiм машин, ще й спецiалiстiв з кожної галузi знання та технiки. Європейцi та американцi посилають їм своїх. Московщина також посилає своїх знавцiв, якi водночас провадять шпигунство i пропаганду комунiзму. Крiм них Московщина сама запрошує молодь нових держав вступати до вищих шкiл у Московщинi, вчитися та жити безплатно. Хто ж вiдмовиться вiд такої "золотої" нагоди? А в тих школах Московщина, попри навчання якогось фаху, виховує яничарiв. Так московський павук ловить у своє павутиння молодi, недосвiдченi, напiвцивiлiзованi колишнi колонiальнi народи.

Та ошуканство i брехня мають короткi ноги. США — не СРСР. I хоч янкi у полiтицi — найдурнiшi дурнi, проте в технiцi та економiцi Московщина може лише галасувати "дажєньом — пєрєжєньом" Америку, але коли прийде до технiчного чи економiчного торговельного змагу, конкуренцiї зі США у новоповсталих державах, то не поможуть Московщинi i вишколенi нею тубiльнi яничари, хоч би вони й мали владу. Як не галасуй, але наочнi факти сильнiшi за пропаганду, навiть i серед напiвцивiлiзованих азiатiв чи африканцiв. Отже, треба заздалегiдь подбати, щоби того американського технiчного змагу не було в новоповсталих державах. Зробити це можна лише руками мафiозi.

Керiвником Далекосхідного вiддiлу Мiнiстерства закордонних справ США був комунiст, московський шпигун Лахлiн Кюрi⁸³. Його заступником був московський шпигун Мойша Ґрiнберґ⁸⁴. Керiвником iншого вiддiлу був голова шпигунської мережi Н. Сiлвермайстер. Служба безпеки пiдозрiвала його в шпигунствi i радила урядовi усунути його з державної служби. Але Л. Кюрi переконав Ф. Рузвельта, що Н. Сiлвермайстер є лояльним до США, i Ф. Рузвельт залишив його на посадi⁸⁵. До цiєї зграї належали урядовцi на дуже високих посадах, комунiсти Овн Латiмор, Джон Вiнцет та багато iнших.

1943 року мафiя посилила свої заходи, щоби передати владу в Китаї комунiстам. Першим кроком до цього мало бути примусити голову нацiонального уряду Чанкайшi взяти до свого уряду комунiстiв, створити спільний коаліційний уряд. Рузвельт опинився в досить незручному для нього становищi. З одного боку Чанкайшi був союзником США, бо воював з Японiєю. Але з другого боку вiн воював також i з союзницею США Московщиною. Отже, iдея китайського, спiльного з комунiстами, уряду була дуже добрим виходом з того прикрого становища. Ф. Рузвельт вхопився за цю iдею руками i ногами i наказав Мiнiстерству закордонних справ здiйснити її за всяку цiну. А тому Мiнiстерству не треба було й наказувати, бо ж китайськими справами керували всiлякi кюрi, ґрiнберґи, сiлвермайстри. На нарадi в Каїрi Ф. Рузвельт поставив Чанкайшi ультиматум: або спiльний з комунiстами уряд, або жодної допомоги США⁸⁶. За причину такої вимоги подав, що, мовляв, американцi проливають свою кров за те, щоб у всьому свiтi запанував демократичний лад. Отже, не можуть допомагати тим, хто не хоче демократичного ладу у своїй країнi. А демократичний лад — це участь в урядi всiх полiтичних партiй. Комунiсти є, безперечно, демократами, бо ж борються за полiпшення долi пролетарiату. Отже, уряд, в якому нема уповноважених вiд пролетарiв, не є демократичним урядом. А в Китаї 90 % людностi належить до пролетарiату. Намарно намагався Чанкайшi довести Ф. Рузвельтовi, що вiн вже робив 1937 року таку спробу i вона показала, що метою комунiстiв у спiльному урядi є захопити ВСЮ владу у свої руки, не спiвпрацювати з iншими партiями, навiть i в найважнiшому завданнi уряду — захищати Китай вiд японського загарбництва. Ф. Рузвельт, що мав себе за непомильного рятiвника людства, не те що Чанкайшi, але й У. Черчiллем нехтував. Жодних доводiв Чанкайшi не хотiв слухати i повторив йому свою безумовну вимогу. Щогiрше! Зажадав, щоби Чанкайшi дозволив москвинам користуватися китайським портом Дайреном⁸⁷.