Слава ЗСУ!
знайди книгу для душі...
Жиди дуже кричать про християнську несправедливiсть щодо них, зокрема про примусове жидiвське ґетто. А те ґетто створили не християни i не мусульмани, але самi таки жидiвськi рабини, щоби врятувати жидiв вiд асимiляцiї. Жидiвський науковець, фiлософ XVIII ст. Мойсей Мендельсон зрозумiв, що, не виходячи зi свого ґетто, жиди засуджують себе на повiльну смерть, бо не ведуть себе культурно, як того вимагає поступ усього культурного людства. I вiн закликав жидiв брати чинну участь у прогресi людства, вивчаючи мову тих народiв, серед яких живуть, беручи чинну участь у всьому їхньому життi — культурному, господарському, полiтичному. А щоби не асимiлювалися, вiн вчив жидiв твердо триматися своєї вiри, мови, нацiональних традицiй. М. Мендельсон переклав жидiвську Бiблiю нiмецькою мовою, надрукувавши переклад жидiвським алфавiтом.
Бiльшiсть тодiшнiх жидiв, переважно старих вiком, поставилася дуже гостро проти М. Мендельсона, проклинаючи його, називаючи його зрадником жидiвства. Меншiсть же жидiв, переважно молодих, пiдтримала iдею Мендельсона i почала її здiйснювати. Цей рух названо "гаскала", що означає "освiта". Тепер майже всi жиди роблять так, як учив М. Мендельсон. В Українi рух "гаскала" поширювали у XVIII ст. жидiвськi науковцi Iсаак Левiнсон та Авраам Гаркавий.
Московщина, вiд початкiв своєї державностi й досi, намагається змосковщити всi немосковськi народи, що їх захопила пiд свою владу. Московський цар Микола I пробував змосковщити i жидiв, витягаючи їх з їхнього духовного та культурного ґетто. Вiн наказав приймати жидiвських дiтей до московських шкiл i побудувати бiльше московських шкiл в Українi19. Його наступник Олександр II надав бiльше громадських прав жидам, щоби притягнути їх до московської культури i життя. Та всi тi заходи не змосковщили жидiв. Тi, з вигляду "змосковщенi" жиди, взяли не лише чинну участь, але й провiд у всiх московських революцiйних партiях, рухах, якi i завалили 1917 року московську iмперiю.
Жидівська релігія
Вчений рабин писав: "Кожний жид непохитно вiрить, що сам Бог є жидом". Iнший рабин пише: "У всьому жидiвському богослов'ї панує iдея угоди мiж Богом i людьми. Коли жид вiдчуває, що вiн виконав свiй обов'язок супроти Єгови, то має право вимагати вiд Єгови нагороду. Якщо ж Єгова не дав йому належної заплати, то жид почувається покривдженим. Жид вiрить, що нiхто з неба, але мудрецi на землi мають полагоджувати набоженськi справи. Отже, мудрецi мають обов'язок пояснювати їх людям". Iнший рабин пише: "Жидiвська релiгiя — це нiщо iнше, як жидiвський нацiоналiзм". Iнший пiдтверджує: "Жидiвський нацiоналiзм є найголовнiшим елементом жидiвської релiгiї". Голова сiонiстiв Н. Соколов казав на з'їздi сiонiстiв:
"Жидiвську релiгiю не можна вiдокремити вiд жидiвського нацiоналiзму, бо ж вони обидва є одне й те саме".
Найголовнiшi жидiвськi святi книги є: перша — Талмуд, друга — Кабала i третя — Бiблiя. Талмуд подає переважно закони щоденного життя — купiвлi, продажу, всiляких угод, релiгiйних обрядiв тощо аж до безглуздя, як, наприклад, чи дозволено вбити блощицю або муху в суботу. "За двохтисячну iсторiю свого iснування Талмуд не загубив, не змiнив анi одного рядка. Вiн досi панує в головi i душi жидiвського народу, який має його догми за непохитну Божу правду", — пише рабин Iсаак Вайс у своїй передмовi до "Iсторiї Талмуда" М. Родкiнсона. Теперiшнє жидiвство виховане на Талмудi i Кабалi. Бiблiя — на третьому мiсцi.
За часiв Христа Талмуд був жидiвською конституцiєю, грамотою прав, декларацiєю незалежностi — все разом. Найпитомнiшою прикметою Талмуда є його всеохоплююча жорстока деспотичнiсть. Анi в Талмудi, анi в Кабалi, анi в Бiблiї нема жодного натяку на потребу якоїсь любовi чи милосердя. Навпаки, всi три переповненi вимогами жорстоких кар, помсти.
Сто рокiв тому рабин Арсен Дарместерер писав: "Юдаїзм знайшов свiй вираз у Талмудi. Талмуд — не є далеким, тихеньким вiдгомiном юдаїзму. Навпаки, юдаїзм знайшов у Талмудi свої вiдчутнi форми, перейшовши з царини абстракцiй у царину дiйсного життя. Вивчати юдаїзм — це вивчати Талмуд, як i вивчення Талмуда є вивченням юдаїзму. Обидва вони — нероздiльнi. Радше обидва є тим самим. Талмуд — це праця розуму кiлькох поколiнь вчених рабинiв. I справдi, нема твору, що дорiвнює своїм впливом на жидів Талмудовi. Тим-то всi жиди вивчають Талмуд, починаючи вiд 10-рiчних дiтей аж до смертi.
Талмуд учить, що по приходi Месiї вiн збере зi всього свiту всiх жидiв до Палестини i зробить велику учту. Тодi ґої побудують жидам безплатно мiста, будуть обробляти жидам безплатно поля та виноградники. Ґої, що лишаться живими, вiддадуть жидам всi свої багатства. Всi жиди житимуть у багатствi i насолодах, носитимуть одяг, оздоблений найдорожчими самоцвiтами. Королi й аристократи-ґої будуть у жидiв слухняними слугами.
