Слава ЗСУ!

Я мовчав.

- Ви маг поза ступенем, - м'яко нагадав король. - Звичайно, ви теж запрошені. Можливо, охорона не підпустить вас близько до Дривегоціуса... Але не йдеться про те, щоб заморити караного якою-небудь конкретною екзотичною смертю. Ні, таке за мету не ставиться - навпаки... Нам треба, щоб він помер якнайприродніше, щоб його смерть не викликала пересудів... Щоб він нарешті перестав чинити зло, нам треба висмикнути цю скабку, тоді країна зможе нарешті відновити єдність...

Я уявив, як просто посеред прийому королівський тесть валиться на руки вартівників, і надбіглі лікарі констатують цілком природну смерть, приміром від серцевого нападу.

А потім уявив, як у замку де Ятера з'являються королівські емісари. І як норовливий Іл покірно згоджується виконувати кимось прийняті закони, щороку доправляти певну кількість грошей та рекрутів, а в разі війни - хоча б і зі степовим князівством - підніматися за покликом сурми й підставляти під чийсь меч власну буйну голову...

- Розумію клопоти Вашої Величності, - сказав я із зітханням. - Однак, зізнаюся, у мене були свої плани щодо...

Печальні опуклі очі зробилися ще печальнішими. Я затнувся.

- Боюся, мій друже, вашим планам так і не судилося збутися. Пан префект, наприклад, ще ні разу в житті не подарував образи - а шантаж, пане зі Таборе, - це тяжка кривда, ви маєте розуміти... У мене є важелі впливу на пана префекта. Я міг би помирити вас.

- Я зовсім не беззахисний, - сказав я, роздивляючись тонкий білий шрамик у короля на лобі.

Бородань кивнув:

- Розумію. Але й пан префект... зовсім не беззубий. Щодо Заклинання Кари - воно одноразове, друже мій. А нас багато.

І він усміхнувся - вперше з початку бесіди; фігурно підстрижена борода враз змінила форму.

Я відповів йому усмішкою:

- Ще трохи, і ви переконаєте мене, що заради власного спокою мені слід здійснити погрозу й покарати пана префекта!

- Не зовсім так, - король потер перенісся. - Адже тоді незадоволеним лишуся я. А в мене на службі, навіть у найважчі літа, обов'язково стоїть декілька... дуже серйозних людей.

- Моральний занепад, - сказав я гірко. - З давніх часів найнятися на службу було ганебно для мага. Тим більше вродженого.

- Ви занадто молоді, щоб тужити за давніми часами, - серйозно повідомив король. - Добру традицію так легко сплутати з передсудом...

І Його Величність підморгнув мені. Підморгнув весело, навіть невимушено:

- Вам, любий Хорте, поміркувати б про власну долю. Щастя, що Заклинання цього разу дісталося вам. Але головне щастя - не це. Щасливий випадок висмикнув вас із глушини й привів сюди, до столиці. Так-так, кожен маг сам собі пан, самотність звеличує душу, усе це я знаю, наслухався свого часу... Однак подумайте, Хорте. Добре подумайте. У країні мають відбутися великі потрясіння - проте й великі діла. І ви, мій любий вроджений магу, могли б стати не просто чудовим - великим. Воїном, дипломатом, міністром, зрештою... Подумайте. Так?

Я мовчав.

- А тепер, - зовсім іншим тоном сказав Ібрин Другий, - прошу вас визначитися. Нам слід заздалегідь підготувати план дій, і вам теж слід підготуватись. Ви-бо не будете читати звинувачення з папірця?

Я мовчав.

Королівський тесть не маг, але досить могутній. І прогріхи його більш ніж вагомі. Тобто якщо я покараю Дри... вегоціуса - у мене буде, певно, шанс піднятися... Тим більше що сам король...

Але часу мого всевладдя минуло зовсім нічого! Я не встиг... нічого я не встиг, тільки префекта пристрашити й лакея його лимонадом облити.

Ах, якби король здогадався не шантажувати мене, не брати силоміць! Хто знає...

Мене дуже важко примусити.

Мене практично неможливо присилувати.

Я міркував, чи слід удати й розіграти покірність. Чи прямо сказати Його Величності, що він не має рації, перекинутись на кажана і...

- Ви, Ваша Величносте, безсумнівно... довідувалися про механізми Кари?

- Звичайно, - бородань радісно кивнув. - Сам пан голова Клубу Кари консультував мене.

Бодай твоя сова здохла, подумки побажав я панові голові.

- Тоді ви, Ваша Величносте, розумієте, що такий довгий список звинувачень... якщо хоч найменша деталь виявиться неточною - від Кари загину я, а не Дри... а не ваш тесть.

Король насупився:

- Текст вивірено багаторазово.

- І все-таки, - я похмуро випнув нижню губу. - Я волів би перестрахуватися... це в інтересах діла! І скоротити звинувачення до одного пункту. Найочевиднішого. Наприклад, карається такий-то за те, що, дитиною бувши, каляв пелюшки...

Король якийсь час роздивлявся мене, намагаючись зрозуміти, чи не знущаються з нього.