Слава ЗСУ!

- Ну, якщо ви так чарівливо люб’язні, - мовив він, - а я нічого іншого не чекав, так будьмо без церемоній, - він знову нахилився до краю ліжка і крикнув: - ї довго буде триватиме оце блазенство під ліжком? Вилізай, окаянний Гансе!

- Коня не можу налапати, - здушеним і фальшивим голосом відізвався з-під ліжка кіт, - поскакав кудись, а замість нього все якесь жаб’я надибується.

- Чи не забрав ти собі в голову, що тут тобі якийсь ярмарок? - вдаючи сердитого, спитав Воланд. - Жодних жаб не було під ліжком! Облиш ці дешеві фокуси для Вар’єте. Якщо ти зараз же не вилізеш, ми вважатимемо, що ти визнав поразку, проклятущий дезертире!

- Ні за що, мессіре! - загорлав кіт і ту ж мить виліз з-під ліжка, тримаючи в лапі коня.

- Рекомендую вам... - почав був Воланд і сам себе перервав: - Ні, я бачити не можу цього блазня заплішеного. Подивіться, що він там, під ліжком, зробив із собою! Викачаний у пилюці кіт, стоячи на задніх лапах, тим часом вклонявся Марґариті.

Тепер на шиї кота опинилася біла фрачна краватка метеликом, а на грудях перламутровий дамський бінокль на ремінці. Окрім того, вуса в кота було визолочено.

- Ну що ж це таке? - вигукнув Воланд. - Навіщо ти позолотив вуса? І на якого біса тобі краватка, якщо на тобі немає штанів?

- Штани коту не належать, мессіре, - з великою гідністю відповів кіт. - Ще, може, ви наказали б узути мене в чоботи? Кіт у чоботях буває лише в казках, мессіре. А от чи бачили ви коли кого на балу без краватки? Я не хочу ставати посміховиськом та наражатися на небезпеку бути вигнаним в заший! Кожен прикрашає себе, чим може. Вважайте, що сказане стосується і бінокля, мессіре!

- Але вуса?..

- Не розумію, - сухо заперечив кіт, - чому, голячись сьогодні, Азазелло та Коров’єв могли посипати себе білою пудрою і чим вона краща золотої? Я напудрив вуса, оце і все! Інша річ, якби я поголився! Голений кіт це, справді, неподобство, тисячу разів ладен погодитися з цим. А взагалі, - тут голос кота забринів образою, - я бачу, що до мене всіляко прискіпуються і що питання переді мною стає руба - чи бути мені взагалі на балу? Що скажете ви мені на це, мессіре? І кіт від образи так роздувся, що здавалося, ще секунда, і він лусне.

- Ох, крутію, крутію, - хитаючи головою, говорив Воланд, - щоразу, коли в партії заженеш його в глухий кут, він починає заговорювати зуби, наче найпослідущий шарлатан на мосту. Негайно сідай і припини оце блягузкання.

- Я сяду, - відповів кіт, сідаючи, - але заперечу щодо останнього. Мова моя анітрохи не є блягузканням, як ви зводили висловитися в присутності дами, а вервечкою міцно припасованих силогізмів, які гідно поцінували б такі знавці, як Секст Емпірик, Марціан Капелла, а то, чого доброго, і сам Арістотель.

- Шах королю, - сказав Воланд.

- Будь ласка, будь ласка, - обізвався кіт і почав дивитися на дошку в бінокль.

- Отож, - звернувся до Марґарити Воланд, - рекомендую, донно, мій почет. Оцей, що клеїть дурня, - кіт Бегемот. З Азазелло та Коров’євим ви вже зазнайомилися, слугиня моя Ґелла - метка й кмітлива, і нема такої послуги, якої б вона не могла справити.

Красуня Ґелла усміхалася, звернувши до Марґарити свої зеленаві очі, невпинно зачерпуючи пригорщею мазь і накладаючи її на коліно.

- Оце й усі, - закінчив Боланд і поморщився, коли Ґелла дужче натисла на його коліно, - товариство, як ви бачите, невелике, розмаїте і нелукаве. - Він умовк і почав повертати перед собою свій глобус, вироблений так майстерно, що сині океани на ньому ворушилися, а шапка на полюсі лежала, неначе справжня, крижана і сніжна.