Слава ЗСУ!

Але час від часу, цілковито проганяючи зблиски цього гумору зі щілинок, теперішній гість прокуратора широко розкривав повіки і вглядувавсь у свого співрозмовника несподівано і просто в обличчя, наче з метою швидко роздивитися якусь малопомітну плямку на носі у співбесідника. Це триває якусь мить, після чого повіки знову опускаються, звужуються шпарини, і в них починають світитися добродушність і лукавий розум.

Приходень не відмовився і від другої чаші вина, з видимою насолодою проковтнув кількох устриць, пригостився вареними овочами, з’їв кусень м’яса. Наситившись, він похвалив вино:

- Чудова лоза, прокураторе, але це - не “Фалерно”?

- “Цекуба”, тридцятилітнє, - люб’язно озвався прокуратор.

Гість приклав руку до серця і відмовився будь-що їсти” сказавши, що вже ситий.

Тоді Пілат виповнив свою чашу,: гість вчинив так само. Обидва трапезники відлили потроху вина зі своїх чаш у таріль з м’ясом, прокуратор мовив гучно, піднімаючи чашу:

- За нас, за тебе, кесарю, батьку римлян, найдорожчий та найкращий з людей! Після цього допили вино, і африканці прибрали зі столу наїдки, залишивши на ньому фрукти і карафи. Знову-таки жестом Пілат видалив слуг і залишився зі своїм гостем сам на сам під колонадою.

- Отож, - заговорив неголосно Пілат, - що можете ви сказати мені про настрої в цьому городі? Він мимохіть звернув свій погляд туди, де за терасами саду, внизу, догорали і колонади, і плоскі дахи, призолочені останніми променями.

- Я вважаю, прокураторе, - відповів гість, - що настрої в Єршалаїмі тепер задовільні.

- Так що можна ручатися, що розрухи більше не загрожуватимуть?

- Ручатися можна, - ласкаво поглядаючи на прокуратора, відповів гість, - лише за одну річ на світі - за могуття великого кесаря.

- Хай пошлють йому боги довге життя, - враз підхопив Пілат, - і загальний мир.

- Він помовчав і вів далі: - То ви вважаєте, що війська тепер можна вивести?

- Я гадаю, що когорта Блискавичного може йти, - відповів гість і докинув: - Було б доцільно, щоб на прощання вона продефілювала по городу.

- Дуже слушна думка, - схвалив прокуратор, - післязавтра я її відпущу і сам поїду, і, присягаюсь вам бенкетом дванадцяти богів, ларами присягаюся - багато віддав би я, щоб вчинити так сьогодні ж!

- Прокуратор не любить Єршалаїма? - добродушно спитав гість.

- Згляньтеся! - усміхаючись, вигукнув прокуратор. - Немає безвідразнішого місця на землі. Я вже не кажу про природу! Я занедужую щоразу, коли доводиться сюди приїздити! Але це ще півбіди. Та ці свята - маги, химерники, чарівники, ці зграї богомольців... Фанатики, фанатики! Чого вартий був один цей месія, що його вони ні з того ні з сього почали чекати в цьому році! Кожної хвилини тільки й ждеш, що доведеться бути свідком найприкрішого кровопролиття. Весь час тасувати війська, читати доноси та ябеди, що половина їх до того ж написана на тебе самого! Погодьтеся, що це страшенно нудно. О, якби не імператорська служба!..

- Так, свята тут важкі, - погодився гість.

- Усією душею прагну, щоб вони швидше скінчилися, - енергійно додав Пілат. - Я дістану змогу нарешті повернутися до Кесарії. Повірте, ця варіятська Іродова будівля, - прокуратор змахнув рукою вздовж колонади, так що стало ясно, що він говорить про палац, - просто-таки зводить мене з розуму! Я не можу ночувати тут. Світ не знав більш дивацької архітектури. Так, але повернімося до справи.