Слава ЗСУ!

С. 221. Ґелла - персонаж роману, член почту Воланда, жінка-вампір. Ім’я Ґелла Булгаков запозичив із статті “Чародійство” Енциклопедичного словника Брокгауза і Єфрона, в якому зазначалося, що на Лесбосі цим ім’ям називали передчасно померлих дівчат, які після смерті стали вампірами.

Вампіри - традиційно найнижчий розряд нечистої сили. Можливо, тому Ґелла, єдина з почту Воланда, відсутня у сцені останнього акту.

С. 228. Марґарита- персонаж роману, головним прототипом якого стала третя дружина письменника - О. С. Булгакова. У літературному плані Марґарита сягає “Фауста” Ґете. Деякі деталі її образу можна знайти в романі Е. Міндліна “Повернення доктора Фауста”.

Мотивом милосердя Марґарита пов’язана з творами Г. Гейне і Ф. М. Достоєвського. Багаторазово Булгаков підкреслює віддзеркалення у створеному ним образі двох французьких королев, пов’язаних з цим ім’ям, - Марґарита Наваррської (1492-1549) і Марґарити Валуа (1553-1610).

Булгаковська Марґарита - символ любові й вічної жіночності.

С. 256. Гессар- паризький видавець листування Марґарити Валуа, яке вийшло в середині XIX століття, але Булгаков зробив його, як і безіменного товстуна, учасником Варфоломіївської ночі. 24 серпня 1572 року кровопролиттям закінчилося пишно відсвятковане весілля Марґарити Валуа з майбутнім французьким королем Генріхом IV (1553-1615), що увійшло в історію як Варфоломіївська ніч.

С. 267. Секст Емпірик- давньогрецький філософ і вчений, представник скептицизму (кінець II - початок III століть).

Марціан Капелла - римський поет, майстер епіграми (бл. 40 - бл. 104).

С. 271. Абадонна - персонаж роману, демон війни. Ім’я Абадонна сягає давньоєврейського Аваддон - так звати ангела Апокаліпсису.

Дослівно Аваддон перекладається як “припинення буття”.

С. 272. Великий бал сатани- епізод роману, який, як свідчать спогади О. С. Булгакової, був переписаний під враженням від прийому в американському посольстві в Москві 22 квітня 1935 року, куди письменник і його дружина були запрошені послом США Вільямом Буллітом. Ще одне джерело Великого балу - книга маркіза Астольфа де Кюстіна “Росія в 1839 році” (1843). Враховував Булгаков і досвід російського символізму, зокрема “Північної” симфонії А. Бєлого, його ж симфонії “Повернення”, драми Леоніда Андрєєва “Життя Людини”. Живі шахові фігурки, якими грають Воланд і Бегемот, найімовірніше, виникли під впливом повісті економіста-аграрія А. В. Чаянова “Венедиктов, або Достопам’ятні події життя мого” (1921), а також “Легенди про арабського звіздаря” з книги американського письменника Вашингтона Ірвінґа “Альгамбра” (1832).

Багатьма мотивами шахова партія Бегемота й Воланда пов’язана з подіями громадянської війни в Іспанії 1936-1939 років, лиха якої Марґарита бачить на кришталевому глобусі. Низка гостей, що проходять перед Марґариток), не випадкова. Страждаючи від зради чоловікові, вона ставить свій вчинок в один ряд із страшними злочинами минулого й майбутнього, вчиненими вбивцями, отруйниками, катами, розпусниками і звідницями.

Особливу роль відіграє Фріда, яка уособлює долю того, хто переступив межу сльози невинної дитини. Повторюючи долю ґетівської Марґарити, вона стає символом Марґарити булгаковської. У біографії Фріди відобразилися історії двох жінок, описані в книзі швейцарського психіатра Августа (Опоста) Фореля “Статеве питання” (1908). Одна з них, Фріда Келлер, убила хлопчика, друга, Конієцко, задушила носовичком немовля. Найімовірніше, робота Фореля вплинула і на образотворчі рішення Великого балу. У ній згадується “бал голих або напівоголених”, який щороку влаштовувався художниками і натурницями в Парижі.