Слава ЗСУ!

- Ой! - страдницьки вигукнув хтось у цілковитій тиші. Молода ж родичка Аркадія Аполлоновича раптом розреготалася низьким і страшним голосом.

- Усе зрозуміло! - гукнула вона. - І я давно підозрювала це. Тепер мені ясно, чому ця нездара дістала роль Луїзи! І, несподівано розмахнувшись короткою і товстою бузково-рожевою парасолькою, вона вдарила Аркадія Аполлоновича по голові.

Ниций же Фагот, і він же Коров’єв, прокричав:

- Ось, шановні громадяни, один з випадків викриття, що його так настирно домагався Аркадій Аполлонович!

- Як насміла ти, негіднице, доторкнутись Аркадія Аполлоновича? - грізно спитала дружина Аркадія Аполлоновича, підводячись у ложі на весь свій велетенський зріст.

Другий короткий напад сатанинського реготу оволодів молодою родичкою:

- Вже хто-хто, - відповіла вона, сміючись, - а я вже смію торкатися! - І вдруге прозвучав сухий хряскіт парасольки, яка відскочила від голови Аркадія Аполлоновича.

- Міліція! Взяти її! - таким жаским голосом проволала дружина Семплеярова, що в багатьох похололо коло серця.

А тут ще кіт підскочив до рампи і нагло ревнув на весь театр людським голосом:

- Сеанс закінчено! Маестро! Ушкварте марша!! Знетямлений диригент, сам не знаючи, що робить, вимахнув паличкою, і оркестр не заграв, і навіть не гримнув, і навіть не утнув, а саме, згідно з паскудним висловом кота, ушкварив якийсь неймовірний, ні на що не схожий у своїй розв’язності марш.

На якусь мить примарилося, що начебто колись було чуто, під зорями південними, в кафешантані, якісь мало зрозумілі, напівсліпі, але задьористі слова цього маршу:

Його превосходительство Любив малих курчат І брав під покровитєльство Гарнесеньких дівчат!!!

А може, і не було цих слів, а були інші на ту саму музику, якісь украй непристойні. Річ не в цьому, а в тому, що у Вар’єте після всього цього почалося щось на кшталт стовпотворіння вавилонського. До семплеярівської ложі бігла міліція, на бар’єр дерлися цікаві, лунали пекельні вибухи реготу, шалені вигуки, що їх перекривав золотий брязкіт тарелів з оркестру.

ї видно було, що сцена раптом спорожніла і що дурисвіт Фагот, так само як і нахабний котяра Бегемот, розчинилися в повітрі, пропали, як раніше щезнув маг у кріслі з полинялою обшивкою.