Слава ЗСУ!

Маніфест про Людину-Бога

Спочатку був матріархат. Коли я кажу спочатку - я маю на увазі світанок людства, людства в тому розумінні, яке ми вкладуємо в це слово зараз, я маю на увазі Гомо Сапіенс. Зараз, наскільки я знаю і наскільки я знаю - це не змінилось, вважається що перший Гомо Сапіенс, точніше - перші спільноти Гомо Сапіенс з’явилися приблизно 40 тисяч років тому. Це були ті, кого зараз називають кроманйонцями. Я не знаю точно, скільки, згідно висновкам археологів і антропологів, у кроманйонців зайняло часу щоб сформувати перші культи і перші форми того, що називають проторелігіями або і самі проторелігії, але знаю, що на тому світанку людства царила матріархальна спільнота. Точніше, я знаю, що така думка досить популярна серед тих самих археологів і антропологів, чиї статті або окремі думки я читав, або читав ті статті, де посилались на них, або дивився відео, де про це казалось і так далі. І я згоден з цією думкою. Правда, наскільки я знаю, це питання зараз викликає суперечки, так як певна частина, не знаю - наскільки велика, археологів і антропологів і вважають, що це не так. Наскільки я розумію, причиною цьому, цьому сумніву, вважають те, що, мов, в матріархальному соціуму, на думку загалу, який, як я впевнений, існує, жінки займались тим, що зараз називається чоловічою роботою - полювали, вели певне подіб’я того, що зараз називається політичними іграми, воювали, точніше нападали на інші племена, якщо їх знаходили , і загалом контролювали життя племені як певні вожді, а чоловіки займалися хатньою роботою, якою зараз вважають жіночою. А потім, з приходом патріархата, все, мов, змінилось місцями. Але такого не було, чоловіки завжди займались полюванням, політикою, війнами і керуванням племені чи клану, а жінки завжди виконували хатню роботу. Тому певна частина антропологів і археологів вважають, що ніякого матріархату тоді не було, або цей матріархат був дуже умовним. Принаймні це те, як я зрозумів цю позицію. Але я вважаю, що матріархат був, просто він існував не в тому виді, як це зараз собі уявляє загал, коли жінка займається тим, що зараз називають чоловічими справами, а чоловіки тим, що називається жіночими справами. Таке уявлення про матріархат і патріархат, як просту, ні - тупу і примітивну зміну ролей, які по своїй суті насправді фізіологічно заложені в суть чоловіка і жінки завдяки мільярдам років еволюцій, як ви вже могли зрозуміти - неправильне. Навіть якщо я буду мітити в небо, а натомість кину камінь в землю, це не буде такий сильний і тупий промах, як це уявлення про роль жінок і чоловіків при матріархаті і патріархаті. Певний, цю думку, яку я хочу подати далі, висказували вже задовго до мене, але так як на першість я не претендую, бо не в цьому суть, тому прохаю не витрачати час на те, щоб звинуватити мене в плагіаті. Краще відразу можете піти в дупу. І якщо з цим все зрозуміло, то перейду до того, яким же все-таки на мою думку був матріархат і чому взагалі я вважаю таким важливим про це писати і це пояснювати. Це питання із двух частин, і я буду відповідати на нього по порядку. Але почну я, як я припускаю, з несподіваного боку для більшості людей, які будуть читати це маніфест. 

Усі, хто займається дослідженням антропологією, впевнені і тому стверджують, що самі ранні спільноти Гомо Сапіенс трималися збиральницько-мисливського способу життя. Щоб вже точно - ранні люди жили тим, що збирали плоди, овочі і фрукти, і полювали на дичину. Це було головним і, як я думаю, єдиним джерелом існування для прадавніх людей. Так, звісно, вони займались іншою діяльністю - займались творчістю, ремеслами і так далі, або, принаймні, формували зачатки того, що ми називаємо творчістю і ремеслами. Але їхній вплив на оточуюче середовище був  мінімальним, майже непомітним. Єдиним джерелом їх харчування і, відповідно, виживання, були, в буквальному і переносному сенсах, плоди і дари Природи. Від того, наскільки уродило плодів, фруктів і овочів, від того, скільки уродило дичини, від того, чи відбувалися певні катаклізми, локальні - як аномально холодна температура літом чи ураган, і глобальні - як льодові періоди, в повній мірі залежало життя не просто людину, а всього людства. В певній мірі така залежність, як я буду називати це явище і водночас, на мою думку, процесс, від Природи нагадує залежність малюка від матері, яка годує його і більше займається піклуванням і турботою на нього, ніж його батько, який в цей час на полюванні, війні і так далі. І як мати викликає благовійний трепет і безумовне захоплення у маляти, вона також викликає такий же сильний страх і відчуття залежності від того, що мати може як дати усі блага життя, так і їх забрати, а саме маля ніяк не може на це вплинути. Так, свідомість починає формуватись в три роки, але психіка працює ще до народження, принаймні - на моє впевнення, і тому хай і несвідомо, але мала дитина робе зі своєю матір’ю те, що зараз можна назвати обожествленням. І просто скажу це прямо - з чим асоціюється і завжди асоціювалась Природа як явище і процес, від якого буквально залежить життя людства, так це з жінкою, особливо – жінкою, яка народила, народжує, або вагітна. Або, як мінімум, вже увійшла в той стан фізіологічного розвитку, коли вона може завагітніти і народити, увійшла у так називаємий репродуктивний вік. Загалом, я веду до того, що у самих прадавніх людей, у людей, які жили за допомогою збиральництва і мисливства, Природа напряму асоціювалась з жінкою. Якщо ви не розумієте чому, або що ще гірше не згодні з цим - просто ідіть на хуй, це все намарно, не витрачайте свій час. Для тих хто не йде - продовжую) І так як сама прадавня людина, по суті, обожествляла Природу, та частина цього обожествлення переносилась на жінку, як людина покорялась, в певній мірі, Природі, так само вважалось, я впевнений в цьому, вважалось, що треба в певному сенсі цього слова покорятись жінці, треба превозносити її, як самі прадавні люди превозносили Природу. Частину тієї могутнітості, частину тієї залежності і захоплення і страху, яке викликала у самої прадавньої людини Природа, ці самі прадавні люди переносили на жінку, як уособлення цієї Природи з великої літери та і, в певному сенсі, природи з маленької літери. Саме так з’явився, розвивався, розквітав, застарівав і вмирав матріархат. Чоловіки займалися тим, що називають чоловічі справи, жінки займалися, загалом, тим, що зараз називається жіночими справами. Формально племенем, як я вважаю, керували чоловіки, але сама верховна і, скажімо так, фінальна влада була в руках жінок. Не знаю, як це саме виглядало - логічною являється картина існування певної, так би мовити колегії матрон, благословення якої чоловіки-лідери племені мусили отримати, аби почати впроваджувати в життя важливі і не дуже рішення. Не факт, що було саме так, але тут важлива не картинка, форма, а сама логіка, суть - у жінок був статус, який, як я вважаю, був подібним до статуса жерців у більш пізні часи, правда якщо жерці загалом підчинялися королю чи фараону, то тут король чи фараон підчинявся жерцю. Таким чином чоловік підчинявся жінці, таким чином існував матріархат. Правда, і це важливо, треба розуміти, що ця влада була в певному роді умовна - не жінки її брали, а чоловіки нею наділяли жінок, бо, як я думаю, через задобрення жінок вони хотіли певним чином задобрити Природу і отримати її дари життя. Людство тоді було малям, а замість матері у нього була Природа, і як будь-яке маля, вони любили Природу і боялись водночас, обожествляли і намагались скинути її з трону божества, аби мати змогу самим повністю вирішувати і творити свою долю, як робить доросла людина, коли перестає бути дитиною. І цей світанок людство і його стан як немовляти і дитини тривав, як я розумію, десятки тисяч років.