Слава ЗСУ!

Мар’яна

- Дуже усе дивно. Я можу, закриваючи очі, коли захочу,  потрапляти кудись в інший світ. Там усе інакше, але настільки реально, що я відчуваю усе: подих, дотик, кожен крок, кожен рух. Але, коли я бажаю покинути цей дивовижний світ, я лише відкриваю очі в своїй першій реальності, - і дивний світ зникає, я знову опиняюсь в нудній реальності, де я лише звичайна людина, така, як усі, де лише трохи чимось відрізняюсь від інших. Той дивовижний світ кожен раз новий. І я в ньому кожен раз інша. Але ще, що мене дивує, мене часто супроводжує в тому загадковому світі один хлопець, якого я не знаю в реальному житті, а в іншому вимірі, конкретніше, навіть, інших вимірах (бо їх багато, кожен раз нові) - ми коханці, такі палкі та несамовиті, ненажери кохання та ніжності, нам весь час мало солодких обіймів, дуже мало, нам хочеться іще, іще, - кожен раз все більше та більше. Чому ж тоді мене тягне повернутися до себе самої, коли в іншому житті мені так добре, де я насолоджуюсь глибокими відносинами, поглинаюсь у кохання та в обійми один одного до всіх існуючих та неіснуючих меж? Відчуття керують нами, вимикаючи мозок. Але припинить це! Я більше не хочу втрачати розум. Тому... Мабуть, мені стає досить, - і я хочу спокою та впевненості у своєму майбутньому. Я біжу з тієї солодкої казки, щоб зустріти солону реальність. Зустрічай мене, мій рідний дім буденності та сірості! А казка залишиться лише для вільного часу, щоб я могла сховатися в ній від усіх своїх негараздів. Стривайте! Це не все! Є ще один спосіб повернутися додому: це найвищий пік насолоди, який я досягаю зі своїм знайомим незнайомцем. У той самий момент найвищого ступеня відчуття всепоглинаючої неповторної близькості та самого відчуття, кричущого від найсильнішого оргазму, коли оргазм вже відбувається, мить по потому, в кінці самого оргазму, - все розпливається в просторі, усе зникає, я знову опиняюсь в своєму справжньому житті, у той самий час, коли я тільки що закрила очі, наче нічого не було, нічого не трапилось зі мною десь там, за межою уяви, ніби я закрила очі та щойно їх відкрила, а той уяви взагалі не було. Але мозок пам’ятає все. Кожен раз після переміщення мій мозок пам’ятав усе. Це ніяк не укладалося в голові. Спочатку зовсім у все це не вірилось. А потім я звикла до цих просторово-часових мандрівок. Мені стало цікаво. І кожен раз моя цікавість тільки зростала. Ці мандрівки у просторі та часі стали звичайною справою. Моїм новим хоббі, таким собі захопленням, способом зняття стресу від нудотної роботи та монотонного існування. Ці зміни стали для мене святом або такими собі короткими канікулами, втечеєю від існуючого буття. Дивно, як змінилося моє ставлення до цього. До цього просторово-часового туризму. Ще одне… Я давно не могла наситити себе сексом, який мені потрібен. У мене були відносини з чоловіками, але усе це було не те. Так, за цих чоловіків можна було вийти заміж, але того відчуття розкриття себе самої на усі 100 відсотків не було, щоб я змогла вивернутися на виворіт своїх почуттів у момент найближчої близькості. Я жадала цих несамовитих відносин, шукала, чекала, бажала усім серцем, хотіла всім тілом. Молилася, просила у Господа Бога. Дії на шляху пошуків, постійні помилки та невдачі. Все! Дістало! Досталь цього! Буду слідувати течії дійсності та насолоджуватися неймовірним сексом, який я не знайшла в справжній реальності, а отримула його у подарунок в фейерічній казці для дорослих. Досить роздумів. Саме час розповісти, як усе починалось. Та як усе це почалось.