Слава ЗСУ!

1

- Доброго ранку! - Привіталась дівчина років двадцяти п’яти зі своїми колегами, заходячи у свій відділ, де вона працювала звичайнісіньким інженером по моделюванню… Це вже не так важливо.

- Доброго ранку, Мар’яно. - Відповідали їй.

Мар’яна підійшла до свого робочого місця, поклала речі, пішла у вбиральню помити руки, повернулася, витерла руки жовтим рушником, увімкнула комп’ютер, заварила чай окропом, який залишився в електричному чайнику після колег, які вже встигли зробити собі улюблені напої, та сіла перевіряти місцеву робочу пошту, яка прийшла на її аккаунт. Ознайомилася з даними завданнями, які прийшли електронною поштою, та почала їх виконувати.

Увесь день пройшов монотонною музикою конструкторської праці. Хтось заперечить: конструювання - це ж так цікаво, постійно приходиться розробляти щось нове. Це ж, взагалі, доволі творче заняття. Це ж повинно бути цікавим, інакше не може бути. Але для Мар’яни - це була нудотна справа. Але важлива та достойна, щоб нею займатися.

Після роботи Мар’яна пішла додому, сумна, невесела, усі в роздумах про те, що зараз вона сама, зовсім одинока молода жінка, яка дуже хоче кохання усього свого життя.

Мар’яна зупинилась у парку. Поблизу нікого не було. Вона сіла на лаву та голосно заридала. Хвилин десять це не припинялося. Раптом серед повної темряви з’явився широченний сліпучий промінь світла, який дивував своєю потужністю та несподіваністю. Промінь огорнув Мар’яну з усіх боків, з голови до ніг, а потім зник, як і з’явився.

Мар’яна пішла додому. Залишившись одна, вона закрила очі та уявила собі, що вона біжить звідси, не оглядаючись позаду.

Але раптом уява стала досить реальною, живою. Не тією, яку дівчина уявила, іншою, набагато страшнішою. Мар’яна відчувала себе та навколишній світ, який був червоного кольору, навкруги постійно щось горіло. Пожежа була навкруги. А дівчина все бігла, пробуючи знайти вихід. А його просто не було. Це налякало жінку, вона раптом відкрила очі, які були постійно відкриті по іншу сторону здорового глузду. І знов опинилась в своїй кімнаті.

- Який жах. - Прошепотіла Мар’яна. Вона почала готувати собі вечерю.

Повечерявши, прибравши все, прийнявши душ, дівчина лягла спати. Закривши очі, уявила себе в обіймах гарного хлопця, який облизує її пишні груди, торкаючись внутрішньої сторони її стегон.

І все. Уява запрацювала. Все існуюче зникло.

Мар’яна опинилася на великому ліжку сяючого білого кольору, навкруги було та сама біла чистота, жодного предмета. А біля неї на ліжку сидів високий синьоокий блондин, який дивився на дівчину з великим неприхованим бажанням. Авжеж, як інакше дивитися на абсолютно голе розкішне тіло гарної дівчини, яка лежить поруч і бажає більше усього за життя, щоб нею скоріше заволоділи.

Чекати не прийшлося. Хлопець, який теж був голий, доторкнувся до Мар’яни, почавши пестощі саме з ніг. Постійно переходячи все вище, хлопець дійшов до вагини, яка бажала скорішого контакту з цим мечем насолоди. Парубок почав цілувати піхву, облизуючи та кусаючи клітор. Хлопець не змусив на себе довго чекати: свій велетенський пеніс він ввів в ці двері раю, - і Мар’яна застогнала від відчуття насолоди. Ще, іще, іще, - найвищий ступінь пройдено! І все…