Слава ЗСУ!

— Немає в Джунглях народу мудрішого, добрішого, спритнішого, сильнішого і лагіднішого, аніж Бандар-Логи!

Мауглі, вихований Законом Джунглів, не розумів такого життя, і воно не подобалося йому. Мавпи притягли його в Холодні Печери вже надвечір і замість того, щоб лягти спати, як це зробив би Мауглі після довгої дороги, почали свої дурні танці. Одна з мавп виголосила промову про те, що у їхньому житті почався новий етап і що тепер Мауглі покаже їм, як плести з гілок прихисток від холоду й дощу.

Мауглі набрав ліан і почав був плести, а мавпи спробували й собі, але через кілька хвилин їм це набридло і вони почали смикати одне одного за хвости і скакати врізнобіч.

— Я хочу їсти,— сказав Мауглі.— Я не знаю цих місць, принесіть мені попоїсти або дозвольте тут пополювати.

Кілька мавп кинулися за горіхами і дикими плодами, але по дорозі назад посварилися, зчинили бійку, все розгубили, а повертатися з тим, що у них лишилося, не було ніякого сенсу.

Мауглі образився і довго блукав пустельними вулицями, час від часу вигукуючи Мисливський Клич Чужака, але тільки луна відповідала йому, і він збагнув, що втрапив у халепу.

«Тепер я бачу, що все, сказане моїми друзями про Бандар-Логів,— правда. Немає в них ніякого Закону, і ватажка немає. Нічого, окрім дурного базікання і злодійських лап. Тож коли мене тут уб'ють або я помру з голоду, то буду сам винен. Одначе треба щось придумати і повернутися в мої рідні Джунглі. Балу, звичайно, дасть мені чосу, але це краще, аніж тут тинятися».

І він підійшов до фортечного муру, але мавпи тут же відтягли його назад, твердячи, що йому неймовірно пощастило, і почали щипати його, щоб він відчув до них удячність. Він зціпив зуби, але промовчав, а потім пішов із галасливими мавпами на терасу. Там стояла на- півзруйнована альтанка, колись побудована для князівських дружин. Купол її провалився, але мармурові стіни ажурної роботи лишилися цілі. Чудове різьблення, біле, мов молоко, і легке, мов мереживо, прикрашали агати, сердоліки, яшма і лазурит, а коли над пагорбом зійшов місяць, густі тіні лягли на мармур оксамитовими візерунками.

Ображений, голодний і сонний Мауглі проте, не міг утриматися від сміху, коли мавпи почали на різні голоси запевняти його, які вони мудрі, сильні і добрі і як це нерозумно, що він хоче їх полишити.

— Ми великі! Ми сильні! Ми найдостойніші! Зараз ми тобі розкажемо, які ми чудесні, щоб ти передав наші слова Народу Джунглів - і щоб вони нас нарешті помітили.

Хіба з ними варто було сперечатися? Мауглі мовчки слухав, кивав головою, і в його голові паморочилося від цього збіговиська.

«Може, це шакал Табакі їх усіх перекусав і вони показилися? — думав він.— Невже вони ніколи не сплять? Ось зараз місяць зайде за хмару, і може, я встигну втекти. Як <н стомився!»

А під фортечним муром у темряві причаїлися двоє вірних друзів. Багіра і Каа, знаючи, які небезпечні мавпи, коли їх багато, очікували, щоб не ризикувати даремно. Мавпи ніколи не почнуть бійку, якщо їх менше сотні проти одного. Та кому в Джунглях сподобається така перевага?

— Я поповзу до західної стіни,— шепнув Каа,— і швидко скочуся схилом униз, там мені буде легше. Вони, звісно, не кинуться мені на спину всі заразом, проте...

— Я знаю,— сказала Багіра.— От коли б тут був Балу! Однак зробімо що зможемо. Щойно місяць сховається за хмару, я прокрадуся на терасу. Вони там про щось радяться поміж собою.

— Нехай щастить! — похмуро мовив Каа і прошелестів до західної стіни.

Місяць сховався за хмару, і враз Мауглі почув легкі кроки. Багіра! Чорна пантера стрілою влетіла на терасу і стала сипати удари направо і наліво, розкидаючи мавп, що сиділи навколо Мауглі. Усе злилося в переляканий скажений клубок, аж тут одна заверещала:

— Вона тут сама! Убиймо її! Убиймо!

Мавпи кусали, дряпали, смикали зусібіч Багіру і мало не розтерзали її, а п'ятеро чи шестеро накинулися на Мауглі, витягли його по стіні альтанки і зіштовхнули вниз у пролом її напівзруйнованого даху. Коли б не вміння падати, як тому навчив Мауглі Балу, хлопець поламав би собі кістки, але він упав так, що торкнувся землі ногами.

— Посидь тут, а тим часом ми вб'ємо твоїх приятелів! Опісля ж візьмемося за тебе, якщо тільки Отруйний Народ лишить тебе живим!

Мауглі озирнувся — стара альтанка аж кишіла кобрами (в Індії всі руїни стають пристановищем змій).

— Ми з вами — однієї крові, я і ви! — швидко прошепотів хлопчик.

— Ш-ш-ш! Чуємо! Стій на місці, Маленький Брате, інакше ти розчавиш нас!

Мауглі стояв спокійно, дослухаючись до шуму запеклого бою, що кипів навколо чорної пантери, до виття, лящання, густого хриплого кашлю Багіри, яка щосили пручалася, задихаючись під скопищем мавп.