Слава ЗСУ!

Мауглі обернувся і побачив над собою голову великого удава.

— Ми з тобою — однієї крові, ти і я,— сказав Мауглі.— Сьогодні ти врятував мені життя. Моя здобич буде твоєю здобиччю, коли ти зголоднієш, о Каа!

— Дякую, Маленький Брате,— схилив голову Каа, хоча очі його сміялися.— І що ж може вполювати такий хоробрий мисливець? Я прошу дозволу супроводжувати його, коли він вийде на лови.

— Сам я не вбиваю, я ще малий, але заганяю кіз для тих, кому вони потрібні. Коли захочеш їсти, приходь, щоб пересвідчитися, правда це чи ні. Поглянь на мої руки! — він випростав їх перед собою.— Якщо ти, бува, потрапиш у пастку, я зможу сплатити свій борг і тобі, і Багірі, і Балу. Вдалого вам полювання, вчителі мої!

— Гарно сказано! — розчулено пробурмотів Балу.

Удав поклав на хвильку свою голову на плече Мауглі.

— Хоробре серце і поштиві слова,— сказав він.— Вони тебе далеко поведуть у Джунглях. А тепер іди звідси хутчіше разом зі своїми друзями. Скоро зійде місяць, і тобі не годиться бачити те, що буде тут.

Місяць сідав за пагорб, і перелякані мавпи, що тулилися до стін башти, були схожі на порвану торочку, що коливалася на вітрі. Балу пішов до водоймища напитися, а Багіра вилизувала своє хутро, коли на середину тераси виповз Каа. Він лунко ляснув щелепами, і всі мавпи витріщилися на нього.

— Місяць заходить,— сказав він.— Чи добре вам видно, чи вдосталь світла?

Від стін долинув стогін, як шерех вітру у верховітті:

— Ми бачимо, о Каа!

— Гаразд! Почнемо ж танок Каа — Танок Голоду. Сидіть тихо і споглядайте!

Він двічі чи тричі згорнувся у велике подвійне коло, похитуючи головою сюди-туди. Потім його тіло почало скручуватися в петлі, вісімки, тугі вузли, що безперервно перетікали одне в одне під його одноманітне, глухе сичання. Темрява робилася все густішою, і вже не можна було розрізнити в ній тіла Каа, чутно було тільки шелестіння його лускатого тіла.

Балу, який уже повернувся з водопою, і Багіра стояли нерухомо, мов закам'янілі, і тихо гарчали.

Мауглі дивився на всіх і дивувався.

— Бандар-Логи,— нарешті почув він голос Каа,— чи можете ви ворухнути хоча б пальцем?

— Ми не можемо ворухнути ні рукою, ні ногою, о Каа!

— То підійдіть ближче!

Ряди мавп безпорадно гойднулися вперед, і Балу з Багірою теж мимоволі зробили крок уперед.

— Ближче! — прошипів Каа.

І мавпи підсунулися ближче.

Мауглі поклав руки на плечі своїх друзів, і обоє здригнулися, наче щойно прокинулися.

— Не знімай руки з мого плеча,— прошепотіла Багіра,— бо я піду... піду до Каа. А-ах!

— Ходімо звідси. Хіба не бачиш? Це старий Каа виписує свої кола в поросі.

І всі троє вислизнули крізь пролом у стіні і зникли у Джунглях.

— Ху-х! — зітхнув Балу, ніби прийшов нарешті до тями, коли вони вже стояли під тихими деревами.— Ніколи більше не буду просити допомоги в Каа! — І його аж пересмикнуло всього.

— Каа знає більше за нас,— сказала Багіра.— Іще трохи — і я б посунула йому в пащеку.

— Багато хто потрапить туди, перш ніж місяць зійде ще раз,— відповів Балу.— Каа добре полює — на свій лад.

— Але що це все значить? — спитав Мауглі, який досі нічого не знав про магнетичну силу змія.— Я бачив тільки великого змія, що виписував кола по землі, доки не стемніло. І ніс у Каа був геть розквашений. Ха-ха!

— Мауглі,— сердито сказала Багіра,— ніс він розбив, щоб порятувати тебе, так само як і мої вуха, боки і лапи, а також плечі і шия Балу пошматовані через тебе.

— Це дрібниці,— промимрив ласкаво Балу.— Зате дитина буде з нами!

— Авжеж, він нам дорого дістався: ціною ран, шерсті, а ще ми пожертвували часом, вдалим полюванням і навіть нашою честю. Адже мені, чорній пантері, довелося гнути спину перед Каа, і ми, мов малі пташенята, мало не з'їхали з глузду, зачаровані його Танком Голоду. Ось бачиш тепер, що вийшло із твоїх забавок з Бандар-Логами!

— Так, усе це правда,— погодився Мауглі засмучено.— Я поганий ваш вихованець, і в животі мені незатишно.

— Уф! А що говорить Закон Джунглів, Балу?

Балу зовсім не хотілося нових неприємностей для Мауглі, але з Законом не жартують, отож він пробурчав:

— Каяття не рятує від кари. Але ж не забувай, Багіро, що він іще малий!

— Не забуду! Він накоїв лиха, і його треба відлупцювати. Що скажеш, Мауглі?

— Нічого! Я винен. А ви обоє поранені. Кара буде справедливою.

Багіра дала йому кілька стусанів (на її думку, зовсім легеньких), але для малого це був добрий прочухан.

— А тепер, хлопче, стрибай мені на спину і гайда додому! — сказала Багіра, коли все було скінчено.