Слава ЗСУ!

Телерепортер спробував видушити із себе усмішку, але здобувся лише на мертвотний вискал.

- Тільки не доторкайтесь до мене, Джонні. Будь ласка.

- Усе воно зовсім не так, - сказав Джонні - чи то намагався сказати. Згодом він не міг пригадати напевне, чи вимовив узагалі бодай якийсь звук.

- Не доторкайтесь до мене, Джонні, гаразд?

Репортер позадкував-до свого оператора, що спаковував апаратуру. Джонні стояв і дивився. Його почало трусити.

3

- Це ж для вашого-таки добра, - сказав Вейзак.

Позад нього стояла медсестра - біла примара, учениця чародія, - чаклуючи над візком з медикаментами, - цим наркотичним раєм солодкого забуття.

- Ні, - відмовився Джонні. Його й досі трусило, до того ж пройняло холодним потом. - Ніяких уколів. Ситий ними, аж по зав’язку.

- Тоді таблетку.

- І ніяких таблеток.

- Ви швидше заснете.

- А він зможе заснути? Отой Дюссо?

- Він сам напитав собі лиха, - тихо пробурмотіла сестра і здригнулась, бо Вейзак швидко озирнувся на неї. Та він лише осміхнувся.

- Правду каже, хіба ні? - мовив він. - Сам напитав собі лиха. Думав, що ви торгуєте порожніми пляшками, Джоне. Вам треба добре виспатись - і все стане на свої місця.

- Я сам засну.

- Джонні, прошу вас.

Було вже чверть на дванадцяту. Телевізор у другому кінці палати щойно вимкнули. Джонні й Сем разом подивилися знятий на плівку репортаж, який було показано одразу ж після повідомлення про те, що Форд наклав вето на два законопроекти. “Моя історія буде куди цікавіша”, - подумав Джонні з гіркою втіхою. Виступ якогось лисого республіканця, що прорікав утерті фрази про національний бюджет, не йшов ні в яке порівняння з матеріалом, що його відзняв оператор компанії ВАБІ у вестибюлі лікарні надвечір того дня. Репортаж кінчався тим, що Дюссо вганяється в юрбу із затиснутою в руці медалькою і падає непритомний, чіпляючись за гладку репортерку, наче потопаючий за соломину.

Коли ведучий почав розповідати про поліційного собаку, який знайшов чотириста фунтів марихуани, Вей-зак ненадовго вийшов, а повернувшись, повідомив, що вже перед тим, як репортаж скінчився, лікарняний комутатор захлинався від дзвінків людей, охочих поговорити із Джонні. Через кілька хвилин з’явилася сестра з візком, і Джонні зрозумів, що Сем спускався на пост не тільки для того, щоб довідатися про телефонні дзвінки.

Раптом задзвонив телефон у палаті.

Вейзак тихо лайнувся крізь зуби.

- Я ж сказав їм, щоб не з’єднували. Не відповідайте, Джоне. Я сам...

Та Джонні вже зняв трубку. Якусь хвилю він слухав, тоді кивнув головою.

- Так, усе правильно. - Він прикрив трубку рукою. - Це батько. - І за хвилю знов заговорив у трубку: - Привіт, тату. Ти вже, мабуть... - Та раптом замовк і став слухати. Легка усмішка, що торкнула була його вуста, згасла й змінилася виразом жаху. Губи безгучно заворушились.

- Джоне, що сталося? - різко запитав Вейзак.