Слава ЗСУ!

- Нічого особливого, - сказав Джонні, коли доглядач посадив їх в одну з невеличких круглих шкаралупок і закріпив запобіжну перекладку. - Просто ці кабінки рухаються кожна по своєму замкнутому колу, чи не так?

- Так.

- А ці менші кола укладено на великому кружалі, яке теж обертається, чи не так?

- Так.

- Ну от, а коли вся ця штука набирає повного розгону, кабінки, де ми сидимо, рухаються по своїх колах і часом розвивають швидкість, не набагато меншу від тієї, з якою астронавти злітають з мису Кеннеді. І я знав одного хлопця... - Джонні з поважним виглядом нахилився до неї.

- Еге ж, зараз видаси ще одну з твоїх небилиць, - мовила Сейра трохи розгублено.

- Коли тому хлопцеві було п’ять років, він упав з ґанку и дістав манюсіньку тріщинку в шийному хребці, отакеньку, з волосину. А через десять років він катався на отакій ярмарковій круговерті в Топсемі... І... - Він знизав плечима й співчутливо поплескав Сейру по руці. - Та гадаю, тобі це минеться гаразд, Сейро.

- Ой!.. Я хочу зійти...

А круговерть тим часом набирала розгону, і ось уже весь ярмарок і головна алея злилися в одну скісну пасмугу вогнів та облич. Сейра зойкала, сміялась і врешті заходилася молотити Джонні кулаками.

- Тріщинка з волосину! - гукала вона йому. - Ось я покажу тобі тріщинку, дай тільки зійдемо, брехун ти такий!

- А що, ти вже відчуваєш щось у шиї? - лагідно запитував Джонні.

- Ох ти ж брехун!

Вони мчали все швидше, швидше, і коли вкотре уже - вдесяте? вп’ятнадцяте? - пролітали повз доглядача, Джонні нахилився й поцілував її, а кабінка зі свистом кружляла по своєму колу, і губи їхні стискало міцніше, злютовувало в щось гаряче, збудливе й пругке. Потім велике кружало почало сповільнювати оберти, їхня кабінка також кружляла вже наче знехотя і нарешті, гойднувшись і клацнувши востаннє, зупинилася.

Вони зійшли з круговерті, і Сейра вхопила Джонні за шию.

- Тріщинка з волосину, ти, дурисвіте! - прошепотіла вона.

Повз них саме проходила якась огрядна жінка в голубих штанях і дешевих мокасинах. Джонні звернувся до неї, показуючи великим пальцем назад на Сейру.

- Мем, це дівчисько чіпляється до мене. Як побачите полісмена, скажіть йому, будь ласка. Гаразд?

- Ви, молоді люди, вважаєте себе надто великими розумниками, - зневажливо відказала огрядна дама й важко потюпала далі, до тенту зі столами для бінго, міцно затиснувши під пахвою свою сумочку.

Сейра не стримала сміху.

- Ти просто неможливий.

- Я погано кінчу, - погодився Джонні. - Моя мати завжди так казала.

Вони знову рушили поряд головною алеєю, чекаючи, поки все перестане хитатись у них перед очима й під ногами.

- Твоя мама дуже побожна, так? - спитала Сейра.

- Баптистка до самих кісток, - підтвердив Джонні. - Але загалом жінка непогана. Тримається в межах. Щоправда, коли я буваю вдома, вона не може вдержатись, щоб не підкинути мені кілька тих брошурок, але така вже її вдача. Ми з батьком до цього притерпілися. Я пробував був переконувати її: мовляв, з ким же це, в біса, міг жити Каїн у краю Нод, коли його тато й мама були перші люди на землі, і всяке таке інше, - та потім розважив, що це якось негарно, і облишив такі балачки. Два роки тому мені здавалося, що Юджін Маккарті здатен урятувати світ... а баптисти принаймні не висувають Ісуса кандидатом у президенти.